СВІТ ВОЛОДИМИРА ДРОЗДА.

Я хочу щоб в піснях моїх звучала

До тебе любов, рідний край,

Душа трударя щоб на них відзивалась,

Співай, моє серце, співай.

                       ( В.Дрозд).

25 серпня 1939 року благодатна петрушинська земля подарувала світові неординарну особистість, талановитого письменника Володимира Дрозда.

Народився хлопчик у врослій у землю хаті, в хліборобській сімї, неждано і непрохано. Батьки і сестри хлопчика дуже не хотіли аби він приходив у цей світ. Лише мати раділа і казала: «Сього хлопчика мені Бог послав…»

І от син колгоспника з глухого поліського села одразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника. З нагоди вшанування памʼяті письменника- земляка петрушинська сільська бібліотека для користувачів  підготувала озвучену виставку-портрет «Син поліського села». Вдячні земляки завжди приходять з квітами вшанувати пам'ять письменника.

          Односельці свято шанують пам'ять про свого земляка. Імʼя Володимира Дрозда викарбовано на Памʼятній дошці в центрі Петрушина, одна з вулиць села має імʼя Володимира Дрозда.

Основні дати життя і творчості В.Г.Дрозда в 2018 році.

1963 – працював у редакції газети                                                          

          «Літературна Україна».

1963 – працював у редакції газети

          «Літературна Україна».

1963–працював у редакції газети

          «Молодь України».

1963–1966 – проходив службу в

          Радянській армії.

1968–закінчив факультет журналістики

         Київського  університету;

ім. Т.Шевченка.

          У журналі «Вітчизна» опубліковано

          роман «Катастрофа».

1988 – вийшла друком збірка «Подих

          чудесного»: оповідання та роман

«Катастрофа».

1999-2003 – Президент Міжнародного

 благодійного фонду «Дівич-гора»/

 2003 - вийшли друком нові книги         

             роману «Листя землі», роман

          «Убивство за сто тисяч

          американських доларів». У

          журналі «Вітчизна» опубліковано

          роман «Сто літ любові».

2003, 23 жовтня – помер у Києві,

похований на Байковому кладовищі.

 

СИН  ЗЕМЛІ  ПОЛІСЬКОЇ.

                     23 жовтня минає 14 років з дня смерті   

                     відомого       українського письменника –

                     Володимира   Григоровича Дрозда.

 Народився і виріс в нашому мальовничому поліському селі. Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1992), міжнародної премії фундації Антоновичів (США) та багатьох інших літературних премій, заступник голови Національної Спілки письменників України, автор багатьох книжок повістей, оповідань, романів.

Останні роки Володимир Григорович мешкав у Києві, час від часу навідувався в рідний Петрушин, гостював у рідної сестри – Валентини Григорівни Дрозд.

                    В 2012 році, через багато років після смерті батька, його рідне село  відвідав син Павло і привіз в подарунок сільській бібліотеці села Петрушин книгу Ірини Жиленко (дружини письменника) «Homo feriens». Це не звичайна книга – це чутливе переживання далекого і близького минулого, витворене на опрацюванні спогадів, щоденникових записів, листів, власної поетичної і життєвої долі. Даруючи цю книгу Ірина Жиленко можливо сподівалася що односельці глибше зможуть осягнути природу і драму таланту письменника-земляка. Володимир Дрозд був значним письменником, автором складних і серйозних романів. Та вершиною письменницького генія   став твір «Листя землі» робота над яким тривала до останніх днів письменника, за яку 25 років тому він отримав Державну премію України імені Т. Шевченка (1992).

Колись у Халепʼї, під час роботи над «Листям землі», Володимир Григорович сказав дружині: то не я пишу, і мені немає за що себе хвалити. Але те, що написано, - то вже світ творений, і він вже є, і буде, якщо би стерлися навіть диски з текстом «Листя землі». І вже немає значення, чи мене читають, чи цінують, чи визнають. Це вже – понад будь-яке визнання, понад будь-яку долю. Як же страшно було йому вмирати із незавершеним «Листям землі!» Він так мріяв встигнути написати третій (останній) том. Але залишив нам тільки два. Як він чекав у останні дні свого життя виходу з друку цього другого тому, як хотів хоч потримати його в руках, але наш «Український письменник» ніби зумисно, зволікав і зволікав. Володя помер, так і не дочекавшись книги. Прочитавши роман «Листя землі» Микола Жулинський в оточенні друзів сказав: «Не тільки Україна такої прози не мала ніколи, а й у світовому контексті немає аналогів подібної прози».

Попри те, що Володимир Дрозд писав складні романи, він був люблячим сім’янином, доброю і дотепною людиною. Хочу надрукувати один із пунктів заповіту письменника: «Дамо Дрозда народам світу! Вітання нинішнім і майбутнім дроздознавкам, опікуватися ними доручаю головному дроздознавцеві Миколі Жулинському! – з тим залишайтеся, живі та здорові, і – до зустрічі на Островах Вічності».

 Помер у Києві. Володю відспівували у Флорівському монастирі. Знайомі  черниці, Орисині друзі, дивувалися, бо такої кількості охочих попрощатися з покійним у них ще не було. Але прощальне слово говорив тільки Микола Жулинський – таким було Володине бажання. Похований на Байковому кладовищі. В рідному селі на честь письменника встановлено меморіальну дошку.

                                                 Н. Логвиненко

КОЛИ ЗОЛОТОМ ЛИСТЯ НАЛЛЄТЬСЯ.

Книга про долю поколінь. Кращі сторінки якої своєрідні протуберанці зболеного людського розуму – розуму, що сумнівається і дошукується істини. Діалог з вічністю, з Богом і з часом, неповторним і невмирущим. Лише час склав відмінну художню оцінку багаторічній роботі нашому славнозвісному земляку – Володимиру Григоровичу Дрозду. Не засипав пісок років епічного роману «Листя землі», правдиву, чесну, багато в чім незвичну для читача книгу. Роман про духовний досвід поколінь, так тяжко здобутий, матиме неперехідне значення для усього людства, доки й існуватиме саме людство. «Є в кожної людини серцевина, що залишається незмінною, як би не гнуло, не тіпало її життя…» Всі ми з вами живемо в часі. «Ідеш ти знову між людей, а люду у світі всякого. Одне серце добром та лагідністю до всього живого наповнене…» З вашого дозволу ще одна гарна цитата з роману «Калі ж захочеться тобі, щоб людяка до тебе по-доброму, скажи подумки: «Зорями огороджуся, місяцем освічуся, сонце за плечима, хай вона на мене дивиться маминими очима…» Тож читайте, земляки мої, повчальні твори-загадки Володимира Григоровича і будьте добрими.

                                                                                Валентина Сериченко.

ДРОЗДІВСЬКІ ЧИТАННЯ

ВІДГОМІН ІМЕНІ…

ДРОЗДІВСЬКІ ЧИТАННЯ

(Година літературної творчості, присвячена 75-й річниці з дня народження відомого українського письменника В.Г.Дрозда.)

Мета заходу: популяризація сторінок життя та творчої спадщини   

                         відомого письменника-земляка В.Дрозда, лауреата

                         національної премії ім. Т.Г.Шевченка та Міжнародної

                         премії Фундації Антоновичів та багатьох інших премій.

Обладнання: в бібліотеці оформлено виставку-презентацію літературної

                         творчості письменника, портрет письменника обрамлений

                         рушником, на столі польові квіти, фотоматеріали.

                         Запрошені В.Д.Сериченко – директор Петрушинської школи,

                         В.Сериченко – вчителька української мови та літератури,

                         О.М.Тошман – родичка письменника.

                                              

Я хочу, щоб в піснях моїх зазвучала

до тебе любов, рідний край,

душа трударя щоб на них відзивалась,

співай, моє серце, співай! (В.Дрозд).

На фоні музики:

Читець :

Україно моя, вишиванко,

Ти – мій біль,моя мука і доля.

Я без тебе, як день без світанку,

Я без тебе, як жайвір без поля.

              Я по світу іду в вишиванці,

             Аж дивуються ген журавлі…

            Хай стрічають веселі багрянці-

           Україна іде по землі!

Бібліотекар:

У глибину віків сягає історія нашого роду. Україна має багате і славне минуле. Україна виколисала велетів сили і духу – таких, як Петро Сагайдачний і Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський… Серед них почесне місце займає Дрозд Володимир Григорович, видатний український письменник, наш земляк, лауреат Національної премії імені Т.Г.Шевченка та багатьох інших престижних премій.

25 серпня 1939 року благодатна петрушинська земля подарувала світові неординарну особистість. Народився хлопчик у врослій у землю хаті, в хліборобській сімʼї, неждано і непрохано. Батько і сестри хлопчика дуже не хотіли аби він приходив у цей світ. Лише мати раділа йому і казала: «Сього хлопчика мені Бог послав»…

Пропонуємо вашій увазі літературно-музичну композицію «Хлопчик з хутора» по мотивах роману письменника «Пришестя».

В ролі читців виступають:

Владислав Бичик, Юля Рубашенко, Оксана Бекало та Оксана Бакуменко.

Сценарій додається.

Бібліотекар:

І от, син колгоспника з глухого поліського села відразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника.

У художньому світі Дрозда можна віднайти все: і веселу фантастику, і життєву, нерідко сувору, безжалісну правду, і невичерпно багату поетичну фантазію.

Герої письменника уродженці затурканого й безправного колгоспного світу, які мріють вирватися є нього. Автор у своїх творах – «Колесо», Парость», «Ладимир» та багатьох інших, описує жителів нашого села. А роман «Пришестя» він присвятив власному босоногому дитинству і дуже багато місця відвів розповіді про воєнні роки в селі.

В. Сериченко –  представить власні напрацювання, дослідження по літературній спадщині В.Г.Дрозда.

Бібліотекар:

Вершиною творчості письменника стала нажаль незавершена, багатотомна епопея «Листя землі» - справжня енциклопедія історії всього Чернігівського краю за останні більш як сто років.

У Петрушині ніколи раніше не було дослідників минулого села, а Дрозд ніколи не вважав себе істориком. Та саме йому судилося стати головним літописцем рідного краю. Своїми найкращими творами письменник вважав ті, в яких оспівана мила серцю Чернігівщина.

В.Сериченко, О.Тошман – виступлять зі спогадами.

Бібліотекар:

В.Дрозд щодня витримував бій – із самим собою, з довколишнім світом, і сили його згасали. 23 жовтня 2003 року Володимир Дрозд пішов із життя. Ми завжди будемо памʼятати і пишатися людиною-творцем, людиною, що всією душею поривалась у майбуття…

«Читайте книги В.Дрозда,

смійтеся й плачте з прекрасності, недолугості

 й короткочасності життя земного».

                                       В.Дрозд «Заповіт».

До 75– річчя з Дня народження В. Г. Дрозда