неділя, 24 січня 2021 р.

 

 НАШІ ЮВІЛЯРИ.

В січні місяці  свій 95 ювілей зустріла жителька нашого села -  Низька Любов Федорівна.

Складно уявити – Вам  95! Скільки було пережито за ці роки! Скільки вами було зроблено для оточуючих! Сім*я, в якій 23 січня 1926 року народилася Любов Федорівна завжди жила бідно. Крім неї в сім*ї було ще троє дітей: сестри Олександра і Анюта, брат Сергій. В тяжкі роки голодомору 1932-1933 років в три роки померла сестричка Анюта, та мамин тато. Дідок хоч був і старенький та міцний, але голод підкосив здоров*я. А всі інші виживали як могли. Походивши в школу всього чотири роки Люба пішла працювати. Спочатку працювала в людей, чого тільки не робила, і косила, і городи орала на своїй корові, і полола… А далі тяжкі роки війни. Батька забрали на фронт, де він і загинув, а Любу в 1943 році забрали в Германію. Повернувшись в 1945-му в рідний Петрушин одразу пішла працювати дояркою, потім свинаркою. Все своє життя користувалася повагою людей. Тож прийміть найщиріші вітання з таким славним ювілеєм! Це вік мудрості і осмислення свого життєвого шляху! Нехай життя наповнюється радістю від увідомлення того, скільки важливих справ було зроблено за всі ці роки. Бажаємо міцного здоровя та душевного тепла!






                              Ветеранський актив села Петрушин.

субота, 23 січня 2021 р.

 УКРАЇНСЬКА СОБОРНА ДЕРЖАВА!

Вітаємо жителів села Петрушин і всіх українців з Днем Соборності України! В єдності - наша сила! Тож слава Україні та її народові!

Бажаємо всім любові до рідної землі та поваги один до одного!




Загадки історії: на Чернігівщині є цікаві поховання/

 У кожного населеного пункту – своя неповторна історія і минуле. Адже однакових людей, як і доль, немає. Але часто з плином часу минувшина забувається, а події сивої давнини, що відбувалися в тому чи іншому селі або містечку, переказують хіба що старожили. І то частина фактів та інформації вже, на жаль, втрачена. Тож так і стається, що сучасникам, які хочуть докопатися до істини, доводиться неабияк напружитися та проявити чимало дослідницьких здібностей. Зокрема історію села Петрушин, що на Чернігівщині, вивчає історик Сергій Горобець. У створеній ним в одній із соцмереж групі він розповідає цікавинки про населений пункт і чим село живе нині. Кілька публікацій у цій групі присвячені «Отроховичевим могилкам». Світлини, зроблені паном Горобцем, свідчать про те, що від цих поховань залишились хіба що згадки. «Фото «Отроховичевих могилок» сучасні, такий вони і зараз мають вигляд. Чи були вони більшими раніше? Напевно, хоча точно тепер важко зрозуміти. Схоже, що там було якесь кладовище – може, якесь давніше. А «Отроховичеві могилки», думаю, навіть не відголосок того давнього кладовища, а просто тулилися поруч та так і залишилися», – розповів журналісту ЧЕline Сергій Горобець. Між тим, дослідник таки доклав зусиль, аби з’ясувати, що й до чого. «Наскільки розібрався, сільські кладовища запровадили в середині 1760-х, а до того ховали хто де – найчастіше на власних городах, також біля доріг, у садах. Тож і почали бити на сполох, що це антисанітарія, сприяє епідеміям тощо. Тож і видали указ, щоб при селах відвели землю під кладовища. Хоча ще довго продовжувалася практика окремих сімейних чи родових поховань на власних землях. Ймовірно, «Отроховичеві могилки» – залишок отаких сімейно-родових поховань», – написав історик у модерованій ним групі. А ще Сергій Горобець оприлюднив інформацію про кладовище, яку дізнався від Дмитра Федосовича Сіриченка (1926-2008).  «Первоначальное кладбище находится в запущенном виде. Заросло разными сорняками, кресты сгнили, могилы никто не поправляет и они выглядят просто как заросшие холмики. В 1950 году напротив кладбища (через дорогу) колхоз начал рыть котлован для строительства навозохранилища и во время земляных работ бульдозерами начали появляться кости, остатки гнилых досок и остатки одежды. После всего увиденного работы по строительству навозохранилища прекратились. Председателем колхоза в то время был Миронько Н.К., он заинтересовался и начал опрашивать старожилов, и ничего не узнал. Никто из старожилов не помнил о захоронениях на том месте. Есть еще кладбище возле свинофермы, называется оно «Атроховичевы могилки». Проживали когда-то в селе люди, которых прозывали Атроховичи, и была у них своя земля, и они на своей земле хоронили близких и родственников. В настоящее время оно заброшено, заросло разной порослью, сорняками, разным кустарником. Последнее захороне­ние было в 1944 году. Остальные Атроховичи, которые еще живы были, пошли в город жить, других же, которые умерли позже, начали хоронить на общем кладбище. В настоящее время сохранились два или три креста, как давние свидетели родового захоронения. *** *** *** Отроховичи – это их так прозывали, настоящая фамилия Ющенки. Подробностей взять не удалось, все вымерли. Остался один, 1929 г.р., жил в Чернигове. Перешел в село после смерти его родителей. За кладбище ничего не мог конкретного сказать. Когда начались захоронения – не знает. Помнит только своего дедушку Алексея”. Там было ихнее поле до коллективизации, и по чьей инициативе организованы были могилки – не знает. Последнее захоронение было в 1943 году, захоронен там его дядя Телень Николай, муж его тети Натальи. Сама же Наталья захоронена на общем кладбище. В настоящее время кладбище то в запущенном виде, никто за ним не присматривает», – йдеться у пості. Безперечно, подібні поховання є і в інших селах нашої Чернігівщини. Ось тільки далеко не завжди в сучасників є бажання і можливості досліджувати стародавнє минуло. А природа, звісно, робить свою справу і забирає собі історичні пам’ятки, про які через деякий час уже, напевно, ніхто і не згадає. Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv Ірина Осташко Фото – Сергій Горобець 

Джерело: https://cheline.com.ua/jittya-gromad/zagadki-istoriyi-na-chernigivshhini-ye-tsikavi-pohovannya-243980?fbclid=IwAR0KN3qkx5tcRLSZTFTdcgYrIeC3XPs4_0V3YoTas8h2Jt-PoE1V7sd3mXk
© Чeline | cheline.com.ua/













понеділок, 18 січня 2021 р.

 

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, ДОБРИЙ ВЕЧІР…

Звичай « Водити Козу» на Василя, з 13 на 14 січня – це містичне дійство, що прийшло до нас  ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних щедрувальників. Різдвяний Святвечір в українських сім*ях відзначали у тихому сімейному колі, а після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок. Давно започаткували цей звичай і в Петрушині. От і цього року, дотримуючись карантинних вимог молодь «водила козу».  Як і годиться на святках, коза не ходила  сама. ЇЇ водила юрба ряжених «козоводів», що йшли від хати до хати, щедруючи і розігруючи невеликі вистави.

                                                                                                                              


А ось фото попередніх років:









                                                                                                      











 

 

неділя, 17 січня 2021 р.

 ПЕТРУШИН  КИНУЛИ...


На прохання жителів громади лист – звернення до керівника Киселівської сільської ради був надрукований в газеті «Наш край» і навіть Володимир Михайлович прокоментував звернення, в якому сказав, що в Петрушині проживає 450 жителів. Шановний, як ви приймали нас в громаду і не поцікавились кількістю населення? В нашому селі зареєстровано 510 осіб, і звертаю вашу увагу за рік населення не зменшилось, а навпаки збільшилось на 14 осіб. Хай це не багато, але ж збільшилось.





 

 

 






На 24 грудня була призначена сесія Киселівської сільської ради і питання про призначення старости в Петрушині таки включили в порядок денний. На сесію виїхала делегація від громади у складі шести чоловік. Але ж люди добрі, в якому столітті ми живемо? Нас навіть не хотіли слухати, не давали сказати слова і навіть хотіли вивести з залу засідать. І це люди з вищими освітами, ДЕПУТАТИ ОТГ? А голова сільської ради не може сказати слова проти чи не хоче? То хто ж керує депутатським корпусом? А найбільш обурливо, що депутат від нашої громади не підтримав село, а навпаки турбувався тільки за себе, щоб йому виплатили гроші, за те що він їздить на сесію? Так чого ж ви, Михайло Миколайович, туди так пхались? Земельку обіцяли, тільки щоб за вас проголосували. Ганьба депутату!..

Після недовгих дебатів делегація приїхала додому ні з чим. Тільки знову обіцянки, що до нас приїдуть і розберуться. І навіть по селу пройшли слухи, що староста в нас буде. Пройшов майже місяць, наступна сесія призначена на 22 січня, в день соборності України. Але до нас досі ніхто не їде, знову ігнорують, наче такого села і людей не існує і в порядку денному про старосту навіть не згадують. Зате майже основне питання виділення земельних ділянок. По Петрушину аж вісім! І в першій черзі ціла сім,я Пінчуків. Хотілося б почути відповіді на багато питань. Наприклад,як можна ділити землю, коли громада тільки формується, ще не проведена інвентаризація земель і чому ніхто не враховує, що в Петрушині ( і не тільки ) вся соціальна сфера залишилася без земельних паїв ( вчителі, медицина, працівники культури, пошти, сільської ради )? Декому виділили по 30 соток в тимчасове користування і ту забрали в 2020 році. Але задати ці питання нікому. Хіба що знову їхати в Киселівку, але не факт, що нам там зрадіють, і чи взагалі приймуть. Можна б звичайно запитати Білоуса Миколу Андрійовича, але він теж людина дуже зайнята, приїде зранку раненько, підпише якісь папери і зникає в справах. 

Шановні жителі села Петрушин. Що ж ви мовчите і тихенько чогось чекаєте? Наше село залишили без влади, в селі вже повний безлад і далі краще не буде, якщо будемо мовчати. Вам пообіцяли землі по 2 га. Та де ж її всім взяти? Хіба що пасовище лишилося? Ну й правильно, його теж треба розділити, корівок будемо пасти на своїх городах. А сіно купимо в когось, з тієї земельки, що розділиться…


А ще ж і водичка у нас не законна...




 


                                                                                                    Голові Киселівської ОТГ

Шелупцю Володимиру Михайловичу

                       Звернення від громади с. Петрушин

 Ми, громада села Петрушин, вимагаємо перегляду рішення сесії Киселівської ОТГ відносно приєднання села Петрушин до Терехівського старостинського округу та позбавлення його посади самостійного старости.             

Звертаємо Вашу увагу, що Петрушин завждиз 1919 року, понад століття! – був центром самостійної сільської ради, окремою громадою. На відміну від Терехівської сільради, де Терехівка є центром цілого куща невеликих поселень (Терехівка/Лопатин, Малинівка, Товстоліс, Стасі).

Ми розуміємо сучасні проблеми, які стоять перед громадою, зокрема й фінансові. Староста не повинен бути в кожному селі. Але логічним було б призначити старосту в кожну колишню сільську раду. 

Петрушин – село віддалене від центру ОТГ і від місця розташування районних організацій. Більшість населення села становлять люди похилого віку, яким постійно потрібна участь і підтримка старости в негайному вирішенні побутових, соціальних, криміногенних та інших нагальних проблем, з якими громада зіштовхується щодня. Окрім того, часто виникають проблеми з водопостачанням, електроенергією та багато інших, які вдавалося більш-менш оперативно вирішувати тільки завдяки активним діям сільського голови та місцевого депутатського корпусу.

Приєднання Петрушина в новій ОТГ до Терехівського старостинського округу не тільки понижує статус громади, позбавляє її самостійності й автономії (які вони, нагадаємо, мали понад століття), але й прирікає на жалюгідне існування. При всьому бажанні одній людині, призначеній старостою на 5 населених пунктів (тобто на дві колишні великі сільські ради) буде неможливо якісно й своєчасно вирішити всі проблеми, яких, на жаль, чимало.

Звертаємо увагу, що під час Вашого останнього візиту в Петрушин наприкінці листопада мова про обмеження прав нашої громади не йшла, Ви особисто обіцяли не тільки залишити старосту, а й весь колектив сільради. Про зміну намірів громаду ніхто не повідомляв, все обмежилося лише непевними чутками, відтак зреагувати на кардинальні зміни громада не встигла, дізнавшись про них лише по факту.

Вважаємо рішення сесії щодо приєднання Петрушина до Терехівського старостинського округу помилковим і таким, що дискредитує державну політику децентралізації, перетворюючи цей процес на профанацію. Це хибний крок, який у майбутньому принесе чимало проблем, а водночас вкрай негативно вплине на громаду і поставить хрест на її майбутньому.

Тому жителі села Петрушин просять віднестися з розумінням до нашої ситуації, вимагають перегляду рішення сесії і збереження посади старости в селі.

Ось такого листа з підписами жителів села, 14 грудня було відвезено в Киселівську сільську раду, після того, як на першій установчій сесії дійсно понизили статус громади, а фактично перекреслили майбутню сторінку в житті села.

                                        КИСЕЛІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

ЧЕРНІГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

(перша  сесія восьмого скликання)

РІШЕННЯ

10грудня2020року      с.КиселівкаNo1/VIII-8-

 

Про затвердження на посади старост                                                           Киселівської сільської ради  (старости сіл Терехівка, Малинівка, Стаси,Товстоліс,Петрушин).    

Розглянувши пропозицію Киселівського сільського голови Шелупця Володимира Михайловича що до призначення на посаду старости сіл Терехівка, Малинівка, Стаси, Товстоліс, Петрушин Киселівської сільської ради, відповідно до частини першої статті 54-1, частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», абзацу четвертого частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» Киселівська сільська рада

ВИРІШИЛА:1.Затвердити

Білоуса Миколу Андрійовича на посаду старости сіл Терехівка,Малинівка,Стаси,Товстоліс,Петрушин Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з 11грудня 2020року.

2.Зберегти БілоусуМ.А., старості сіл Терехівка,Малинівка,Стаси,Товстоліс,Петрушин Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, раніше присвоєний 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії посад. 3.Контроль за виконанням цього рішення ради покласти на Киселівського сільського голову В.М.Шелупця.

 

Сільський голова                   Володимир ШЕЛУПЕЦЬ

 

Читаючи цей документ стає зрозуміло, що питання про призначення старости в Петрушині навіть не виносилося на сесію. Та коли делегація від громади прибула в Киселівку, мало того, що зустріли м,яко кажучи не привітно, ще й звинуватили в усьому депутатів, які мовляв не хотіли голосувати за старосту в Петрушині.            І це після того, що виборці села проголосували на місцевих виборах за Шелупця Володимира Михайловича. Який після виборів приїхав і наобіцяв нам тут золоті гори. То як же довірити село такому керівнику?                                                       Село було вкрай обурене після цих подій,  представники села декілька раз телефонули йому і просили виїхати в Петрушин, щоб поспілкуватися з жителями села, але нас просто проігнорували, зсилаючись на велику зайнятість. Так, ми розуміємо, що роботи дуже багато, але шановний Володимире Михайловиче, ви показали велику неповагу до людей, ви проігнорували наше прохання і цим самим втратили довіру, і як до людини і як до керівника, який пропрацював на цій посаді цілих 20 років

четвер, 7 січня 2021 р.

 ХРИСТОС НАРОДИВСЯ! СЛАВІМО ЙОГО!

7 січня в Петрушинській Церкві Різдва Пресвятої Богородиці пройшла святкова служба. А також співали колядки, вітали всіх жителів села зі святом!













 Христос народився! Славімо його!

В переддень Різдва усі клопочуться готуючи подарунки та сюрпризи. Напередодні свята петрушинських дітлахів порадували різдвяними подарунками керівники підприємства "Ей Сі Джі Юкрейн". Отримати подарунки дітей запросили в сільський клуб, де в фойє на них чекала святково прикрашена ялинка, а під ялинкою подарунки. Тут дітки читали віршики, Валерія Орикян привітала всіх з Новим Роком та Різдвом Христовим на англійській мові, в бібліотеці юні читачі вибрали книжки для читання на канікулах. А ще в переддень Різдва бібліотека поповнилась новими читачами: Ваня Щербина та Арам Орикян.
Висловлюємо щиру подяку керівництву "Ей Сі Джі Юкрейн" за подарунки.
Нехай це світле свято наповнить серця дорослих і дітей почуттями надії і любові, дарує всім щастя і добро!










На Чернігівщині є «невмируща» калюжа (Фотофакт) 04.01.2021 19:29 Суспільство 1 273 0 1 2 PrevNext





 Дороги в українських містах і селах не ідеальні. Тож у кожному населеному пункті є вулички чи провулки, які під час дощів чи відлиги потопають у багнюці. Причому це характерно не лише для маленьких сіл, а й для обласних центрів. Час від часу світлини «легендарних» калюж потрапляють у соцмережі. Зазвичай такі пости набирають чимало лайків, а під публікаціями з’являється безліч різних коментарів.  Цього разу в об’єктив фотокамери потрапила «вічна» калюжа в селі Петрушин Чернігівського району. Чернігівський історик Сергій Горобець виклав світлини в інтернет. До того ж, влучно охарактеризував їх. «Невмируща калюжа в центрі села – ані ремонти її не беруть, ані невеличкі приморозки не осушують», – йдеться в дописі Сергія Горобця. 

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv 


© Чeline | cheline.com.ua/