БЕЙ   МАРІЯ  ХАРИТОНІВНА

03.09.1932 р.

Бей Марія Харитонівна

Народилася в с.Губичі, Любецького району. В сім’ї крім мене було ще двоє дітей. Сім’я тяжко пережила воєнні роки, батько пішов на фронт, нас залишилося троє з матір’ю. В 1942 році під час звільнення села від німців згоріла наша хата, дякувати сусіди пустили до себе жити. Потім вже дід з матір’ю якось збудували власний  будиночок.

Батьки Марії Харитонівни

В 1944 отримали від батька листа, писав з госпіталю, що йому ампутували ногу. Скалічений, але ж живий  в 1945 році батько повернувся додому. Після війни трохи ходила в школу. Потім працювала у Мньові на торфорозробці.

Бей Іван Якович

Бей Марія та Іван

В 1953 році вийшла заміж за царя Івана – шуткує Марія Харитонівна, він дуже гарно грав на гармошці. Його запрошували грати на весіллях, інших святах, так і познайомились.  Жили з чоловіком в Гуньківці. Виростили двох синів – Миколу-1956 р.н., та Василя-1959 р.н. 

На роботу ходила в колгосп, а вже з 1970 року пішла працювати в Редьківську лікарню санітаркою. Звідти і пішла на пенсію, та в колгоспі продовжувала працювати. Наче і б все добре було. Та сталося нове лихо - Чорнобильська трагедія. Багато людей одразу виїхало з села, а я з чоловіком не поїхала нікуди, залишилися жити в своїй хаті. Тримали господарство, саджали город, ходили в колгосп полоти буряки. Молока правда від наших корів ніхто не купував, то годували свиней. Навпаки нам привозили різні продукти і роздавали безкоштовно. Та радіаційний фон був високий. Це дуже позначилося на здоров’ї людей. Влада почала наполягати на переселенні, навіть дозволили самим купувати хати, а гроші повертали. В 1995 році сини купили будинок в Петрушині.  Їхати нікуди не хотілося, а зараз вже привикли і тут.

3 вересня Марія Харитонівна відсвяткувала своє 85-річчя. Виконком Петрушинської сільської ради, працівники клубу та бібліотеки, ветеранська організація села щиро привітали ювілярку з днем народження. Здоровʼя вам і довголіття шановна Марія Харитонівна.

                                                           Підготувала Н.Логвиненко.

СВЯТО   ПЕРШОГО    ДЗВОНИКА.

Ось і мчить вже перший місяць осені над українською землею на який припадає всенародне свято першого дзвоника, свято котре веде у світ нових знань. Воно сяє посмішками дітей, яскравими квітами, хвилюючою зустріччю з першим вчителем, з новими друзями. В Петрушинській школі свято першого дзвоника цього разу проходило досить незвично. Школа зустріла приголомшливою тишею, не було звичного галасу, радісного дитячого сміху. Після довгої і наполегливої боротьби за збереження школи І-ІІ ст. учням 5-9 класів все-таки довелось забрати документи і перейти в Халявинську ЗОШ І-ІІІ ст. Отже в нашій школі залишилися 11 учнів початкових класів. Під тихі звуки Гімну України розпочалася урочиста лінійка. Урочисто запросили до зали першокласників, їх в цьому році четверо: Геворгян Маріанна, Телень Маргарита, Питинська Євгенія, Оксенюк Іван, де їх зустріла перша вчителька Віра Василівна Коваль-Власова. Як завжди першим привітав всіх з початком навчального року директор школи Володимир Дмитрович Сериченко, вручив першокласникам новенькі букварики. З вітаннями виступив також голова сільської ради Євгеній Миколайович Питинський, побажав кожному школяреві навчатися з натхненням, навчитися любити свою Батьківщину і вирости справжніми патріотами. На закінчення пролунав перший дзвоник, як здалося всім не надто дзвінко в напівпорожній школі. Особисто мені дуже прикро, що маючи в селі більше тридцяти дітей шкільного віку все-таки не вдалося відстояти школу. Прикро що напередодні початку навчального року стіни рідної школи покинула Парасковія Миколаївна Мазур, яка пропрацювала з самого відкриття нової школи, першого вересня був останній робочий день Оксани Анатоліївни Дубчак, яка теж вже багато пропрацювала вчителем історії, зробила чималий внесок в розвиток школи, за її сприяння була створена історико - краєзнавча кімната. Хтозна що чекає нас далі – чи довго протримається початкова школа, що буде з приміщенням, музейною кімнатою, всіма іншими напрацюваннями вчителів і учнів, і чи вдасться щось зберегти?...  Невирішених питань багато, і звичайно дуже хочеться сподіватися що в нас все буде добре.

МОЯ  УКРАЇНА КРАСИВА І ВІЛЬНА, Я З НЕЮ ПОВ*ЯЗУЮ ДОЛЮ СВОЮ..

День Прапора і День Незалежності України надзвичайно важливі події в житті українського народу. 23 серпня 2017 року біля Петрушинського сільського клубу відбулися урочистості з нагоди відзначення Дня Державного прапора та Незалежності України. Захід розпочався з виступу сільського голови Євгенія Миколайовича Питинського. Під звуки Державного Гімну України урочисто замайорів прапор України – офіційна емблема держави, що символізує суверенітет – незалежність державної влади. Бібліотека оформила книжкову виставку «Живи і міцній Україно моя», директор школи Володимир Сериченко перегорнув сторінки історії нашої держави, учні школи читали вірші про Україну. Женя Шурубенко та Софія Тарасевич виконували пісні, Валерія Орикян виконала український танець.

Вшанували і відомого земляка - письменника Володимира Дрозда, якому 25 серпня виповнилося б 78 років. Оксана Дубчак розповіла присутнім про творчість письменника, бібліотека підготувала презентацію «Визначні дати життя і діяльності В.Дрозда в 2017 році».

                                                                                 Н.Логвиненко.

ЛЮДИНА ПРЕКРАСНОЇ ДУШІ.

12 серпня 2017 року на 82 році раптом обірвалося життя чудової людини, мудрої вчительки, жительки села Петрушин, Галини Василівни Питинської. Її імʼя  в 2009 році було занесено до Книги Почесних громадян с.Петрушин.

Народилася Галина Василівна в с. Дроздовиця Городнянського району Чернігівської області в 1936 році. Маленькою пережила війну, з якої не повернувся батько. Мати виховувала дітей сама. Саме вона прищепила маленькій Галинці любов до рідної землі, до її традицій, навчила вишивати. Свою першу картину Галина Василівна вишила вже в 5 класі і відтоді не полишала цього захоплення.

Після закінчення школи Галина Василівна вступила до Городнянського педагогічного училища, вирішила продовжувати справу батька, що до війни був вчителем. Після закінчення училища, дев’ятнадцятирічною дівчиною стала вчителювати в Петрушинській школі. З цього часу це село стало для неї рідним. Більше п’ятдесяти років Галина Василівна присвятила сільській школі, вихованню дітей. Спочатку вчила найменших учнів, згодом вступила на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. Гоголя, після закінчення стала викладати російську мову і літературу.

В Петрушині знайшла і свою долю, народила і виховала двох синів і доньку, мала семеро онуків та чотири правнуків.

В народі кажуть, що письменник живе у своїх творах, скульптор – у створених ним шедеврах, а вчитель живе у думках і справах своїх учнів. В цій мудрій жінці було стільки всього хорошого, доброго, справжнього, що спілкуючись з нею наче відкриваєш цілий світ людських дум, почуттів, спогадів, світла душі. Тому кожна людина в селі, а особливо її учні з почуттям великої вдячності згадують свою вчительку, і ця пам'ять залишиться на все життя.

          Вже довгий час петрушинці знають Галину Василівну не тільки як свою вчительку, а й як чудову майстриню вишивки. В її добірку колекція рушників, скатертей, картин, ікон. Її роботи неодноразово виставлялися на районних виставках народної творчості, неодноразово приймала участь в літературно-мистецькому святі «Седнівська осінь», майже кожного року її нові роботи можна було побачити на Дні села. Та це не повний перелік здібностей Галини Василівни. Вона дуже  любила читати, в'язати, в неї були різні вироби з бісеру, а як же вона любила квіти і ліс. В неї і досі все подвірʼя буяє квітами, до останнього дня ходила в ліс – збирала гриби, різні трави. Мала чудову власну бібліотеку.

Здоровʼя та душевну рівновагу жінки підірвала передчасна смерть старшого сина. Сьогодні все село сумує з приводу смерті Галини Василівни. Та вона залишила добру пам'ять про себе. Свої роботи, вишивки вона щедро дарувала дітям, онукам, родичам. Її подаровані картини – в школі, церкві, бібліотеці.

          Вічна пам'ять цій добрій, щедрій людині. Сумуємо, пам’ятаємо…

МОЄ СЕЛО – МОЯ   РОДИНА, ТО   ВСЕ ЄДИНА УКРАЇНА.

12 серпня Петрушин відзначав День села. День видався спекотним, але це не стало на заваді і на святі було досить людно.

Розпочалося святкування в Петрушинській  школі з вшанування відомих земляків. Олександр Павлович Карпинський являється однією з найяскравіших постатей в історії Петрушина, в свій час був активним громадським діячем, благодійником і зробив немало добрих справ для села і його людей. Завдяки наполегливій дослідницькій роботі відомого краєзнавця Сергія Михайловича Горобця жителі села досить добре знають про цю родину і в рідному для Карпинських Петрушині   громада вирішила увіковічити пам'ять відомого земляка і відкрити на його честь меморіальну дошку. Перед початком заходу присутні змогли оглянути шкільну музейну історико-краєзнавчу кімнату, де зібрані старовинні експонати ще з глибокої давнини і по теперішній час. Право відкрити меморіальну дошку надали директору школи Володимиру Дмитровичу Сериченко та колишній вчительці Костюк Наталії Павлівні, онучці заможного козака Михайла Григоровича Костюка, який десь в 1880 році викупив землі Карпинських, і будинок Наталії Павлівни розташований майже на тому місці де стояв маєток Карпинських. Далі свято продовжили в сільському клубі. В фойє клубу сільська бібліотека оформила виставку вишивок кращих майстринь села Галини Василівни Питинської, Ніни Миколаївни Томаш, фотовиставка з святкування першого Дня села 1990 року, книжкову виставку присвячену визначним датам села в 2017 році. Також напередодні свята жителі громади отримали перший номер газети «Петрушинський вісник».

Свято розпочали ведучі – Оксана Дубчак та Людмила Крикол.

Привітав громаду зі святом сільський голова Євгеній Миколайович Питинський. Аня Лавріненко та Данило Питинський вручили коровай керівникам сільгосппідприємств Юрію Миколайовичу Шпилька та Володимиру Юрійовичу Пахоті, які теж привітали громаду зі святом.

Скільки  б ми не говорили про наше село, приходимо до висновку, що таким воно є дякуючи  нашим людям. Тому і все свято було присвячене вшануванню людей. Хвилиною мовчання вшанували світлу пам'ять тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.

              Першими привітали учасників АТО – Дмитрія Крикола, Костянтина Крикола, Томаш Артема,  Авраменко Сергія. Привітали працівників освітянської ниви, найстаршу жительку села Качну Олександру Олександрівну, якій в цьому році виповниться 98 років. В нашу сільську родину прибавились аж чотири  чарівні жительки села, це – Тарасевич Поліна Ярославівна, Ганнущенко Злата Артемівна та незрівнянні двійнята Ларко Вікторія і Вероніка. Тож вітали і  наймолодших  жительок  нашого села та їхні родини.

Привітали також ветеранів праці. В цьому році Книга почесних громадян нашого села поповнилась новими призвіщами. Згідно рішення сесії від 27 березня 2017 року за вагомий  трудовий  внесок в розвиток   села до  Книги почесних громадян заносяться такі люди:

Тошман Любов Костянтинівна – нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора, Тесленок Михайло Миколайович – нагороджений медаллю «За трудову доблесть».  Шихуцька Любов Данилівна – була  нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Щедрим видався 2017 рік на ювілеї:

В цьому році подружжя Литвиненко Михайло та Катерина відсвяткували золоте весілля, Рубашенко Михайло та Любов – 40 років, Кошик Микола та Тетяна – 35 років, 30-річні ювілеї відсвяткували: Йовенко Олександр та Тетяна, Льодовий Олексій та Наталія, Логвиненко Микола та Надія, Буштрук Василь та Людмила, Журило Олександр та Оксана, Шурубенко Федір та Тетяна, 25 років-Полегенько Анатолій та Ірина, 20 років - Кисловець Анатолій та Тетяна, Джола Сергій та Надія.

Іменинники, які відсвяткували поважні ювілеї:

95 років-Герман Анастасія Іллінічна, Шльончик Катерина Іванівна;    

90 років- Зевченко Тетяна Никонівна, Сергієнко Марія Гаврилівна      

85 років - Бей Марія Харитонівна, Крипан Надія Олексіївна, Сластьон Ганна Афанасіївна                              

80 років - Клановець Катерина Іванівна,Телень Віра Павлівна, Тесленок Михайло Миколайович ,Пархоменко Микола Григорович,  Пархоменко Катерина Андріївна, Хопан Микола Іванович.                      

75 років - Йовенко Ганна Миколаївна, Койдан Валентина Романівна , Копил Антоніна Миколаївна                     

70 років - Бичик Михайло Миколайович, Литвиненко Катерина Кузьмівна,  Ігнатович Галина Григорівна,Маковський Володимир Цезаревич  .

Порадували глядачів концертною програмою учасники колективу «Журавка», бурхливими оплесками зустрічали наймолодших учасників концерту. У виконанні Софії Тарасевич, Данила Питинського, Жені та Лізи Шурубенко  звучали українські пісні, Лера Орикян виконала український танець, а музичні номери на бандурі виконувала Катерина Потапенко, вірші читали Софія Тарасевич та Аня Зевченко.

Після концерту була розіграна безпрограшна лотерея, частували присутніх кулешем та юшкою, діти розважалися на батуті та частувалися солодощами, бажаючим можна було постріляти в пневматичному тирі. До речі переможців відзначили грамотами та медалями: перше місце отримав Оксенюк Олександр, друге-Москаленко Юрій, третє – Залізний Владислав.

Організатори свята щиро вдячні спонсорам, які надали допомогу: депутату обласної ради- Базалінському Ігорю Васильовичу, керівникам місцевих підприємств Шпилька Юрію Миколайовичу, Пахоті Володимиру Юрійовичу, підприємцям – Мандрико Володимиру Михайловичу, Сиворакші Олексію Васильовичу, Томаш Сергію, Пінчуку Володимиру, Телень Наталії, Буренок Тамарі. 

                              

                                                                            Н.Логвиненко.