ЛІТОПИС ПЕТРУШИНСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

2016 РІК

Станом на 01.01.2016 року по Петрушинській сільській раді:

Господарських дворів         -         209;

Населення                                      -         503;

Чоловіків                    -          238; 

Жінок                                    -          265;

                                                         

                                                             ВІДЗНАКИ

                       Квітень - дипломом Чернігівської районної державної адміністрації нагороджено Ткаченка Максима переможця районного конкурсу «Таланти багатодітної родини» у номінації «Художнє та авторське виконання».

                    Травень - дипломом Департаменту сім’ї, молоді та спорту Чернігівської обласної державної адміністрації нагороджено Ткаченка Максима за ІІ місце в обласному конкурсі-фестивалі «Таланти багатодітної родини» в номінації «Художнє та авторське виконання».

Жовтень - грамотою сектору у справах сім’ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації нагороджено Бекало Оксану ученицю Халявинської школи за зайняте І місце в змаганнях з настільного тенісу серед загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня.

Грудень –         дипломом відділу культури і туризму Чернігівської районної державної адміністрації нагороджено колектив учасників художньої самодіяльності Петрушинського клубу – завідувачка клубу – Наталія Приходько за високу виконавську майстерність, значний внесок у розвиток аматорського мистецтва та активну участь у районному огляді колективів художньої самодіяльності «З Україною в серці».

ЗНАКОВІ ПОДІЇ ТА МАСОВІ ЗАХОДИ

Січень

Змінено графік роботи в закладах культури с.Петрушин. 

Робота сільської бібліотеки переведена на неповний робочий день(0,75), клуб буде працювати повний робочий день.

16 – помер останній ветеран Ющенко Іван Олександрович, на 91 році життя. Останнім часом проживав в Миколаївській області в сина.

            29 -     в сільській бібліотеці відбувся захід  вшанування героїв Крут «Понад Крутами вічність у сурми сурмить…»

Лютий

25 -     в сільській бібліотеці відбувся захід присвячений 145-й річниці з дня

народження Л.Українки. запрошені учні 6-8 класів, літературно-музична композиція «Я маю в серці те, що не вмира…»

Березень

4 - в сільській  школі свято присвячене 8 березню, пройшло цікаво і змістовно,всі учні активно підготувалися, щиро вітали мам, бабусь, сестричок.

6 -       в сільському клубі вогник для жінок. 

           15 -           загальні збори громадян. На зборах присутні :  Ларченко О.М. - голова  Чернігівської районної ради,  Лугова В.М.     -    начальник управління соціального захисту населення Чернігівської районної  державної адміністрації,  Махотко О.П.   -   гол.спеціаліст відділу культури і туризму Чернігівської РДА, Гречко К.О. -  дільничий лікар загальної практики Чернігівської амбулаторії, Федорець І.В.   -  депутат Чернігівської районної ради, Заровний І.В.   -  заст.директора Чернігівського РЕМ,  Дубинка В.М.  -   дільничний  інспектор  міліції, Конверський В.В. – директор по виробництву ТОВ «Ей Сі Джі Юкрейн»,  Бородихін В.О. - агроном ТОВ«Ей Сі Джі Україна».

Квітень

16 -          в селищі М.- Коцюбинське проходив обласний огляд народної творчості. Фольклорне тріо у складі Є.Лазаревої, Є.Телень, К.Клановець виступили на огляді, та зайняли друге місце серед фольклорних колективів, отримали грошову винагороду.

22 -          в селі проходив суботник. Учні та вчителі школи прибирали свою територію, частина людей на чолі з сільським головою Є.Питинським прибирали кладовище, ще частина людей прибирала біля церкви та посаджений парк напроти церкви.

           27 -           в село для особистого прийому громадян приїздив голова Чернігівської    райдержадміністрації Віктор Борисович Корж.  Піднімалися питання по оплаті газу, за виділення земельних ділянок учасників АТО, давалися роз’яснення по децентралізації влади. 

Травень

6 -            в сільській школі вшановували ветеранів Другої світової війни. Учні школи  підготували літературно-музичну композицію «Велика вітчизняна в піснях», організували покладання квітів та вінків до братської могили.

8  -       в день пам’яті та примирення присвячені  пам’яті жертв Другої світової війни в с.Петрушин біля братської могили відбувся урочистий мітинг. Односельці дружно прийшли вшанувати пам’ять тих хто захищав рідну землю в роки війни.

13 -      сільська бібліотека прийняла активну участь в загальнорайонній  краєзнавчо- пошуковій  експедиції «Тридцятий рік пливе над краєм біди Чорнобильської дзвін»,присвяченої 30-м роковинам Чорнобильської трагедії. Бібліотекар Н. Логвиненко зібрала інформацію про ліквідаторів Чорнобильської катастрофи, та переселенців. В результаті вийшла з друку книга «Долі обпалені Чорнобилем», яка містить біографічні дані та спогади п жителів села, які брали участь у ліквідації аварії.

Червень

           19 - відбулося театралізоване свято для дітей «Незвичайні пригоди Веселинки та Сонячного Зайчика». В сільському клубі вітали дітей зі святом Веселинка (Ткачик Вікторія) та Сонячний Зайчик (Ростик Шульжик). Разом з дітьми вони закликали сонечко і раптом опинилися на лісовій галявині, де зустрілися з Лісовою Мавкою (Аня Лавріненко) та Водяною Русалкою (Оксана Бекало). Потім діток зігрівав Вогонь (Максим Ткаченко), граючи в старовинну українську народну гру «Хлібчик». Під мелодію «Зеленеє жито, зелене» на сцені зʼявилась Земля (Катюша Ткаченко), яка розповіла діткам про трави і квіти, які мають магічну. Продовжилось свято конкурсами та   дискотекою. Діти з задоволенням приймали участь у конкурсах, відгадували загадки, приймали участь у вікторині. Отримавши призи та солодощі веселі і щасливі розходилися по домівках.

  Липень

      6 -      в Петрушинському сільському клубі громада відзначала родинне свято «А на тих рушничках земля рідна моя». На свято завітали почесні гості: помічник депутата обласної ради Борис Михайлович Петренко, представники місцевого підприємства Валерій Бородіхін, Володимир Сисоєв, сільський голова Євгеній Питинський.

 Помічник депутата обласної ради Борис Петренко від імені депутата обласної ради О. Базалінського вручив українські костюми учасникам художнього ансамблю та працівникам культури, про  які так довго мріяли аматори.  Найкращі побажання жителям громади Б.Петренко від себе особисто і від депутата Базалінського залишив в книзі Літопису територіальної громади.

 17 - проміжні вибори народних депутатів України. У виборчому бюлетені 74 кандидати в депутати. На нашій виборчій дільниці найбільше голосів дісталося кандидату Власенко Юрію Дмитровичу (Всеукраїнське об’єднання Батьківщина), на другому місці Микитась Максим Вікторович.

В ході передвиборчої кампанії неодноразово відбувалися зустрічі з кандидатами в депутати від різних партій і об’єднань. Зокрема від кандидата в депутати Микитася М.В. були отримані подарунки – мультимедійний проектор, багатофункціональний принтер, медикаменти.

За підтримки Ю. Власенка (Всеукраїнське об’єднання Батьківщина) в сільському клубі відбувся концерт. Виступали кращі артисти Чернігова та запрошена зірка, один з кращих баянистів Європи, лауреат міжнародних мистецьких конкурсів Олег Подольський.

Серпень

          13 -  день села «Тобою земле батьківська живу». Багато теплих слів було сказано про таких людей як - Пархоменко Катерина Василівна, Питинська Галина Василівна. Це особливі жінки, їх імена занесені до Книги Почесних громадян с.Петрушин. Пархоменко Катерина Василівна -   40 років свого життя  присвятила нелегкій, відповідальній  та водночас благородній професії. Питинська Галина Василівна -  п’ятдесят чотири роки віддала нашій школі і дітям. Також вже довгий час петрушинці знають Галину Василівну не тільки як свою вчительку, а й як чудову майстриню вишивки.  Галина Василівна щиро дякувала громаді, що її не забувають і подарувала громаді вишитий портрет Т.Шевченка. Для гостей свята сільська бібліотека розгорнула краєзнавчу виставку «Краю мій коханий, з батьковим порогом», де були виставлені роботи Питинської Галини Василівни, а також краєзнавчі матеріали про село, серед яких була презентована нова книга С.Горобця «Нарис історії села Петрушин,     XVII ст.». Також присутні мали змогу переглянути презентацію села та фотоматеріали про людей села.

Линули  Петрушином вітальні українські  пісні у виконанні аматорського колективу  «Журавка» Петрушинського клубу, а також привітати громаду з Днем села завітали наші сусіди – дует «Гармонія» з села Терехівка, у складі Ольги та Михайла.

Вересень

1 - день знань. Новий навчальний рік привів до порогу школи чотирьох першокласників: Євгенія Коробко, Валерію Орикян, Олесю Пекур, Євгенію Ткачову. Двері в країну знань їм відкрила перша вчителька – Людмила Василівна Антоненко.   Загалом в школі 28 учнів.

 Першачки отримали від гостей подарунки: новенькі букварі, подарункові    набори з канцтоварами, школа отримала в подарунок новенький ноутбук          від депутата районної ради І.М.Школа.

6 -  в сільській раді відбулася зустріч жителів громади з перевізниками рейсу Чернігів – Петрушин по питанню зміни руху рейсового автобуса – Деркачем Миколою Михайловичем та Чернухою Олександром Андрійовичем.

 Жовтень

1 -  делегація від громади у складі: голова сільської ради Питинський Є.М., завідуюча клубом Приходько Н.В., бібліотекар Логвиненко Н.А., учасниця ансамблю «Журавка» Лазарева Є.Ф., Йовенко Т.М. прийняли участь у літературно-мистецькому святі «Седнівська осінь». Наша громада разом з Терехівською громадою були приєднані до Вознесенської (Ульянівської) громади. На виставковому комплексі були виставлені роботи вишивальниці Питинської Г.В. також були представлені матеріали про В.Дрозда та нова С.Горобця «Нарис історії с.Петрушин» VII ст.

11 -          відбулися громадські обговорення по добровільному об’єднанню

територіальних громад. На збори завітали: : Ларченко О.М. – голова Чернігівської районної ради,  Кудрик І.В. -  експерт з юридичних питань Чернігівського офісу реформ, Лісова А.І. – Халявинський сільський голова,Зубок  А.В. – секретар Халявинської сільської ради.

 Після обговорення відбулося голосування.

Вирішили  утриматись від пропозиції Халявинської сільської ради на добровільне об’єднання територіальної громади с.Петрушин в Халявинську територіальну громаду з центром у с.Халявин.

14 - «Від козака до сучасного захисника» - культурно-мистецьке свято,  присвячене Дню українського козацтва та Дню захисника України.

21 -      відбулася сесія Петрушинської сільської ради. На порядку денному: надання  згоди на добровільне об’єднання територіальних громад.

 Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про добровільне    об’єднання територіальних громад», розглянувши ініціативу Халявинського сільського голови щодо можливого добровільного об’єднання громади   с.Петрушин в Халявинську територіальну громаду з центром у с.Халявин,  результати громадських обговорень, керуючись ст. 26 Закону України «Про  місцеве самоврядування в Україні», с і л ь с ь к а   р а д а  вирішила не дати згоду на добровільне об’єднання територіальної громади с.Петрушин  в Халявинську територіальну громаду з центром у с.Халявин та провести  повторне обговорення на округах з залученням депутатів сільської ради.

Листопад

           12 - учасники ансамблю «Журавка» прийняли участь в районному огляді колективів художньої самодіяльності «З Україною в серці», який проходив в Седневі.

           14 -            вже вкотре змінено рейси автобуса Чернігів-Петрушин.

             з м.Чернігів 6.00 – з с.Петрушин 6.45

                            17.30                         18.15

18-20-      заходи присвячені дню працівника сільського господарства. Святковим концертом громаду вітав ансамбль «Любисток» Роїщенського будинку  культури, також привітати сусідів приїхав дует «Гармонія» з с.Терехівка,   сільський голова та працівники культури привітали ветеранів праці вдома. 

22-23-   перший національний канал та телеканал «Дитинець» знімали сюжет про голодомор 1932-1933 років. Спогадами поділилися Бичик Ніна Пилипівна, Качна Олександра Олександрівна, Тошман Любов Костянтинівна, Бей Іван  Якович та Марія Харитонівна.

Грудень

 За підтримки та спонсорської допомоги депутата обласної ради Ігоря Базалінського в сільському ФАПі замінені вікна.

    В школі проведені заходи присвячені дню Святого Миколая та новорічне    

    свято. Учні школи та діти дошкільного віку отримали подарунки, які були

    придбані за кошти місцевих підприємств ТОВ «Ей Сі Джі Юкрейн» та

    ТОВ«Ей Сі Джі Україна».

Протягом року народились:

               1.   Геворгян  Каміла Арменівна   -   2  квітня

               2.   Молож  Анна  Сергіїівна         -    30 серпня

                              Померло -    13 осіб

            

             

ПРО НАС ПИСАЛИ

                 Протягом  2016 року в районній газеті «Наш край» надруковані   

                 такі статті:

Н.Приходько «Моя матуся наймиліша» (свято для мам в школі) – 12 березня;

Н.Логвиненко «Хай Україна вся читає, бо книга нас усіх єднає» - 2 квітня;

Н.Логвиненко «День родини в Петрушині»  -  15 липня;

Н.Логвиненко «Євгеній Питинський освідчився…» (про день села) – 20 серпня;

Н.Логвиненко «… й новенький ноутбук для школи» (перший дзвоник) – 15 вересня;

В.Шеремет «Цезаревич та його імператриця» (про сім’ю Маковських) – 22 вересня;

«Седнівська осінь» - серед виставкових комплексів визначилися кращі. Петрушинська громада, що презентувала себе разом з Терехівською та Вознесенською сільрадами – одна з таких. -    6 жовтня;

Н.Логвиненко «Хортиця» проти «Чайки» (козацьке свято) – 20 жовтня;

Н.Логвиненко «Хвилини радості для трудівників» (про трудівників сільського господарства), «Якби не Горобець…» (відомий на Чернігівщині   краєзнавець подарував громаді історичне видання) – 24листопада;

«Ой, хто, хто Миколая любить» (в цій статті згадується Петрушин. В.Поліщук поздоровив учнів багатьох сіл солодкими подарунками, зокрема учнів Петрушинської школи. – 22 грудня.

А.Пирог «Децентралізуємося. Коли по старому вже не можна, а по-новому ще страшно. (про процес децентралізації, згадується і Петрушин) – 8 грудня.

                           

                                                              Літопис   підготувала  

                                                               Логвиненко  Н.А.

ГІРКОЇ ПАМʼЯТІ КОВТОК…

Правда про афганську війну… Вона різна. Здебільшого хвороблива і гірка. Афганська війна… брудна, ніким і нікому неоголошена… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна із них несе смерть, інвалідність, одягає у смуток тисячі сердець. У війни холодні очі. У війни свій відлік.

Сприяючи патріотичному вихованню населення 11 лютого в Петрушинській сільській бібліотеці відбувся захід присвячений річниці виведення військ з Афганістану. Працівники клубу та бібліотеки підготували для учнів школи зустріч з воїном-інтернаціоналістом Четирус Віталієм  Володимировичем. Бібліотекар Н.Логвиненко підготувала розгорнуту експозицію матеріалів присвячену цій даті, розповіла про події, які відбувалися в Афганістані. Віталій Четирус – 1965 року народження, учасник бойових дій, поділився спогадами, розповів що пережив за час проведений в Афганістані.  На згадку, про те, що громада пам’ятає своїх героїв гість отримав подарунок, який вручила учениця Оксана Бекало.

                                                                                   Н.Логвиненко.

Бути чи не бути ?

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ?

Вже давно ні для кого не таємниця, що Петрушинська ЗОШ І-ІІ ст. одна з  перших в районі на черзі закриття. Є низка постанов Міносвіти, якщо в школі немає 25 учнів, то для таких шкіл припиняються всі фінансування і така школа повинна бути закрита. Ще не так давно коли вперше прозвучала така інформація батьки активно стали на захист рідної школи. Та що ж сталося тепер? Чому батьки хочуть забрати дітей і перевести в іншу школу. Ще на початку навчального 2016 року школу покинула одна з учениць 9-го класу (Бекало Оксана), та подала заяву до Халявинської школи. Тут доречно сказати, що перед початком навчального року директор Халявинської школи об’їхав сусідні села, вмовляв батьків забрати дітей з Петрушинської школи і перейти до Халявинської. І все ж таки завдяки активним старанням сільського голови Питинського Євгенія, директора школи Володимира Сериченка, педколективу перший дзвоник   прозвучав  запрошуючи школярів за шкільні парти. На початок навчального року в школі налічувалося 28 учнів, школа повністю забезпечена педагогічними кадрами, працює їдальня. Здається все налагодилося. Незважаючи на незручний розклад рейсового автобусу (адже майже всі вчителі приїздять з Чернігова)  заняття в школі проводилися вчасно, весело і цікаво завжди проходять шкільні заходи і свята.

Та раптом щось сталося. Батьки з двох сімей (Бекало і Ткаченко) вирішили посеред навчального року перевести своїх дітей в Халявинську школу. Директор школи Володимир Сериченко терміново скликав батьківські збори. Сім’ю Ткаченків вдалося вмовити залишитися (навчається троє дітей), а от ученицю 3-го класу Бекало Вікторію все ж таки зі школи забрали. Також сім’я

Мисатюк Назара, учня 8-го класу виїхала в іншій регіон. Тож школа дійсно на грані закриття. Нині в  школі налічується 26 учнів.

Давайте разом заглянемо в історію. Центром освіти на селі завжди була школа, а школа – це осередок де завжди вирує життя. Спочатку це була церковнопарафіяльна школа поряд з церквою. Вчителем тут був священик який навчав дітей грамоті, молитвам і церковному співу. Перша документальна згадка про церковнопарафіяльну церкву у Петрушині міститься в Генеральному описі Лівобережної України 1767 року, де згадується «шкільна хата», в якій мешкав тридцяти дворічний «диякон оной церкви Иван Мушенський».  27 квітня 1875 року в Петрушині було відкрито Міністерське двокласне училище з чотирирічним терміном навчання. На той час училище було єдиним навчальним закладом такого типу у Чернігівському повіті. На перших порах сюди ходили учні з багатьох навколишніх сіл, але по мірі того, як в сусідніх селах на рубежі століть стали відкриватися земські школи, в училищі стали навчатися переважно місцеві діти. Кількість учнів у різні роки коливалась від 107 до 145. 

В 1918 році двокласне Міністерське народне училище було реорганізовано в трудову школу, термін навчання у якій уже зріс до 5 років. Наприкінці 20-х років школа стала 6 річною, а в 1930 році відкрився 7 клас. Роботу школа не припиняла і в роки війни, хоча в період окупації навчання велося тільки в початкових класах. В 1959 році школа стала 8-річною, а в 1986 році  дев’ятирічною.

Нинішнє приміщення школи було збудоване в 1983 році. Це двоповерхова добротна будівля, з світлими затишними класами, просторими коридорами і холлами, в школі є своя бібліотека, спортзал, їдальня, створено історико-краєзнавчий музей. Школа має непогану матеріально-технічну базу. Колись тут працювали майже всі місцеві вчителі, а очолював і нині очолює цей заклад  науки з 1979 року Володимир Сериченко.  Вчителі школи роками вкладали свою працю і душу в роботу, для того, щоб нашим дітям завжди було в школі комфортно, щоб в школі панувала затишна атмосфера, яка сприятиме якісному навчанню дітей. Сільська рада та керівники місцевих підприємств завжди надають допомогу у вирішенні питань, для того щоб учні мали всі умови для навчання. То чому ж ми не хочемо цінувати і зберігати те, що поки ще у нас є.  Не спішіть губити те, що напрацювано багаторічною працею. Адже всі добре знаємо, що у нас в країні дуже складна політична, економічна і демографічна ситуація і з часом звичайно не буде ні школи, ні ФАПу, ні закладів культури. А можливо прийде такий час, що і хліба проблемно буде купити в селі. Тож  давайте берегти те що в нас залишилося, поки ще є можливість. Подумайте, адже можливо вашій дитині і не зовсім буде зручно їздити в холодному автобусі в іншу школу, та й ви не завжди зможете поїхати в школу і поцікавитися як навчається ваша дитина, чи подивитися якийсь масовий захід. А проблемні ситуації бувають в кожній школі, та не обов’язково змінювати школу, можна ж хоча б спробувати їх вирішити на місці. А якщо у ваших дітей виникнуть проблеми в Халявинській школі, на яку ви її зміните?

Вважаю, якщо громада дбає про майбутнє, піклується про підростаюче покоління, то повинна бути зацікавлена в тому, щоб на її території таки була школа.  Я дуже сподіваюсь, що я не одна так думаю і мене підтримує хоча б  частина громади. Я буду вдячна якщо ви залишите свої  коментарі.

Фотографії із шкільного життя.

У  РІДНОМУ  КРАЇ  І  СЕРЦЕ  СПІВАЄ

З давніх -  давен в Петрушині було традицією святкувати українські вечорниці: в сільській хаті, а згодом в сільському клубі збиралося багато односельців, зал прикрашали старовинними квітчастими рушниками, які вишивали з   любовʼю і ніжністю талановиті петрушинські майстрині. А учасники художньої самодіяльності демонстрували глядачам українські традиції та звичаї.

 З метою популяризації національних традицій, звичаїв, збереження історії рідного краю працівники культури с.Петрушин підготували і провели українські вечорниці, які відбулися 15 січня в сільському клубі. В залі клубу зібралися люди яким не байдужа національна культура та її традиції.

На сцені святково прибрана українська хата з атрибутами старовинних речей,  заквітчана старовинними рушниками. Біля печі порається господиня (Наталія Приходько), чекає гостей. На столі парують духмяні пиріжки, запашні вареники  у сметані та інші українські національні страви. До господи завітали дівчата і хлопці на українські вечорниці. Святково вдягнені в національні костюми, дівчата заквітчані барвистими хустками заполонили серця глядачів. І  розпочалися вечорниці… Художній колектив «Журавка» заполонив серця глядачів майстерним виконанням українських пісень, глядачі змогли зустрітися тут з літературними героями М.Гоголя в діалозі Оксани (Ольга Сібаторкіна) та Вакули (Руслан Бекало),  бурхливими оплесками зустрічали учасників інсценівки уривку «За двома зайцями» - Ольгу Сібаторкіну(Проня Прокопівна), Ольгу Ткаченко (Химка), Єрнеста Арутюнова (Голохвастов). Гумор читала Олександра Клименя. Найбільш цікаво відбувалися дійства в музичній інсценізації про українські  варениками, де біля тину зустрілися три кумасі, і кожна так вихваляла свої вареники, що навіть посварилися.  Аж ось ішов кум із шинка, тож кумасі запросили розсудити їх. Скуштувавши вареники кум справедливо зауважив, що найсмачніші вареники у його дружини Марічки, яка і готує смачно, і не свариться. Учасниками інсценівки були Руслан Бекало, Ольга Сібаторкіна, Ольга Ткаченко, Євдокія Лазарева. І на закінчення всіх глядачів в залі пригостили смачнючими українськими варениками. Глядачі отримали справжнє задоволення від заходу поринувши у світ давнини.

                                                                                           Н.Логвиненко, бібліотекар.

                                                                                                        

                                                                         

ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ!

Найбільш широко і урочисто українці відзначають  християнське свято народження Ісуса Христа. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядували та щедрували – співали пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям. У різдвʼяних колядках душа людини  цілковито звернена до бога, творить йому хвалу. Господь чує голоси всіх колядників, їхні щирі побажання добра і все виконує. Тому треба від душі виспівати всі свʼяткові пісні.

Вже стало доброю традицією, що учасники художнього колективу «Журавка» Петрушинського клубу йдуть до жителів громади, аби привітати з новорічними святами, побажати людям миру, добра і здоровʼя. Жартами, піснями, віршами крокує Новий рік селом. Барвистий гурт із святковою зіркою у складі: Зінаїди Деревянко, Євдокії Лазаревої, Катерини Клановець, Світлани Питинської, Лариси Лавриненко, Ольги Лобас, Ольги Ткаченко, Ольги Сібаторкіної, Наталії Приходько, Надії Логвиненко завітав до  осель Олександри Круш, Михайла Тарасевича, Маргарити Лукʼяненко, Ганни Бочевої, до крамниць, до сільської ради та в місцеві організації «Ей Сі Джі Україна» та «Ей Сі Джі Юкрейн». Скрізь їх зустрічали щиро, так, як це уміють робити петрушинські гостинні люди: посмішками, дарунками і вірою в краще.

                                                Н. Логвиненко.

Зоріє крізь літа – моя бібліотека…

Історія моєї бібліотеки.

   В 1875 році в Петрушині було відкрите 2-класне Міністерське училище, з 4-річним терміном навчання. Училище являє собою одну з найяскравіших сторінок історії Петрушина, є своєрідною перлиною села.

   І саме в ньому містилась перша в селі бібліотека.

   Перша документальна згадка датована 1897 роком, де зазначається, що в бібліотеці було 265 книг, нею користувався 71 учень (із 109), які читали в середньому 10 книжок за рік, а також 13 «посторонних пользователей книгами», тобто жителів села, які читали по 5 книжок за рік.

   Після революції відкрилась хата-читальня, при клубі в 1919 році. Можливо вона і поклала початок окремому існуванню бібліотеки від школи. В 1925 році існувала і хата-читальня, і бібліотека, але недовго- відповідно 76 і 6о днів.

   На той час в селі проживало 2 тисячі людей, із них 130 були читачами бібліотеки.

   На 01.01.1925 р. в бібліотеці було 183 книги.

 Звіт за 1920 рік.

   Бібліотека існувала при клубі (мабуть в приміщенні клубу, який збудували наприкінці 1919 р.).

   Книг на 01.01.1920 р. – 147. Поступило за 1920 р. – 338. Виключено в 1920 р. – 30. На 01.01.1925 р. – 485 книг.

Штат бібліотечних працівників.

1. Костюк Іван Михайлович.

2. Лобас Григорій Костянтинович.

3. Сериченко Олександр Сергійович.

Мартиненко Андрій Федорович (1887 – 1968 рр.)

  Книгоноша, слава про якого розлетілась по всьому Радянському Союзу.

  Народився в Харківській області. Батько був кучером, мати – кухаркою і прачкою. Мав початкову освіту.

  Після революції 1917 р. доля закинула А.Ф. Мартиненка в село Лосятин на Білоцерківщині, де він в хаті-читальні почав практикувати читання вголос газет та журналів місцевим селянам, працював сількором в газеті «Радянське село».

  Невідомо з яких причин в 1935 чи 1936 році Андрій Федорович став головою сільради в с. Петрушин (очолював до 1937 року). Надалі проживав в Чернігові. Повернувся в село вже після Великої Вітчизняної війни, був головою сільської ради, але недовго. В 1946 році його призначили завклубом, там він очолював бібліотеку.

  Згодом став завідуючим бібліотеки та розповсюджувачем книг в сільпо. В 1954 році залишив бібліотеку і цілком зосередився на посаді книгоноші. Пропагував книги не тільки в Петрушині, а й по інших селах: Товстолісі, Малинівці, Стасях, Лопатині.

  В газеті «Советская культура» з вересня 1955 року була надрукована стаття про досвід петрушинського книгоноші, після чого слава розлетілася по всьому Радянському Союзу. В 1957 році в Московському видавництві «Искусство» вийшла книга самого книгоноші А.Ф. Мартиненка «С книгой по жизни», в якій він описав свій життєвий досвід. "Деснянська правда" в 1960 році надрукувала статтю про відомого книгоношу "Його шанують люди" В.Назаренка.

  Помер в 1968 році, похований у Петрушині.

Зіненко Володимир Кирилович

   Десь приблизно в 50-ті роки бібліотеку було розміщено в окреме приміщення, де колись функціонувала контора сільпо. Бібліотекарем був на той час Зіненко Володимир Кирилович(1929 – 12.02.1992 рр.). В Петрушині він пропрацював трохи завклубом,а потім понад 30 років бібліотекарем аж до 1985 року.

  З 1985 по 1986 рік працювала Шльончик Антоніна Іванівна.

  А в серпні-місяці 1986 року фонд бібліотеки було передано Логвиненко Надії Андріївні, яка працює і до цього часу.

  З 1987 року бібліотека знаходиться в колишньому приміщенні сільської ради. Приміщення невелике, але пристосоване, опалюється, має дві кімнати, та підсобне приміщення.

  На сучасному етапі бібліотека сприяє розвитку культури, духовного оновлення користувачів. Робота бібліотеки побудована насамперед на втіленні принципів загальнодоступності до фондів, джерел та носіїв інформації, розширенню інформаційних послуг для користувачів.

 

Враховуючи демографічну ситуацію в країні, а також і в селі, порівняно з іншими роками кількість користувачів з кожним роком зменшується.

  На даний період часу, а саме на 01.01.2015 року бібліотека має такі статистичні дані: користувачів - 380, з них дітей – 39, молоді – 37.

  Книговидача протягом року становить - 7600 тисяч примірників літератури та періодики.

  Фонд бібліотеки налічує 6 тисяч примірників книг.

  З метою ефективнішого обслуговування користувачів бібліотека активно користується єдиним фондом ЦБС.

   До уваги користувачів в бібліотеці діє довідково-бібліографічний апарат, картотеки: періодичних видань, систематична, краєзнавча, виставки літератури.

  В бібліотеці постійно діє інформаційний куточок«Наша інформація»,де представлено матеріали про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.

  Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили реорганізацію бібліотечної діяльності, у тому числі й краєзнавчої. Виникли обʼєктивні умови для відродження кращих традицій українського краєзнавства, значно підвищилась роль бібліотек у відновленні історичної памʼяті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності та справжнього патріотизму. Краєзнавча робота стала насправді пріоритетним напрямком діяльності бібліотек.

  Щоби по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У звʼязку з цим, саме краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності Петрушинської бібліотеки-філіалу. Основне завдання бібліотеки – зберігати культурне надбання народу, накопичувати знання та передавати його наступним поколінням, бути інформаційним центром громади, планувати свою роботу відповідно до потреб громадськості, сприяти вихованню патріотизму та національної свідомості.

  З метою популяризації знань про рідний край в бібліотеці створено постійно діючий краєзнавчий куточок, до якого входить краєзнавчий фонд, старовинні побутові речі, фотоматеріали. В 2014 році краєзнавчий куточок поповнився новими матеріалами: до 75-ї річниці В. Г. Дрозда районна бібліотека розробила методичний матеріал «Портрет на фоні України», оформлено стенд з презентацією життя і діяльності В.Дрозда постійно поповнюється старовинними речами, які дарують наші користувачі: картини, рушники та інші побутові речі.

  З давніх - давен в Петрушині було традицією святкувати українські вечорниці: в сільському клубі збиралося багато односельців, зал прикрашали старовинними квітчастими рушниками, які вишивали з любовʼю і ніжністю талановиті петрушинські майстрині. А учасники художньої самодіяльності демонстрували глядачам українські традиції та звичаї.

  Багато років минуло з тих часів. Великі зміни відбулося в громаді, змінювалися керівники сільського клубу, відбулися зміни і в складі художнього колективу. Нині при клубі діє художній колектив «Журавка», в складі якого зачаровують глядачів своїми чарівними, неповторними голосами – Зінаїда Деревʼянко та Ніна Тарасевич, Євдокія Лазарева та Катерина Клановець, Зінаїда Тєльна та Ольга Лобас, Євгенія Телень та Парасковія Шурдук. Акомпонує їм Олександра Клименя. Керує колективом вже декілька років поспіль завідуюча клубом Наталія Приходько.

  Відновилась і давня традиція святкувати українські вечорниці.

  Найбільш широко і урочисто українці відзначають християнське свято народження Ісуса Христа. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядували та щедрували – співали пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.

  Постійно ведеться робота по створенню літопису села, пошуку нових джерел з історії села та відомостей про людей, які брали активну участь в суспільно-економічному розвитку села.

  Особлива увага приділяється популяризації краєзнавства творів чернігівських письменників та краєзнавчих матеріалів, відзначаються знаменні та пам’ятні дати Чернігівського району і села.

Джерело: Режим доступу

НЕ ОБМІЛІЄ ПАМʼЯТІ РІКА

Спогади солдацької вдови 

Качної ' Олександри Олександрівни 

    Народилася я 15 жовтня 1919 року в с. Петрушин. Я була старшою із чотирьох дітей. Потім народилися: Проня 1922 році, Іван 1925 році і найменша Маша 1929 року. У дитинстві жилося мені добре, а от як із дитинства вийшла так усяке прийшлося пережити і голод, і війну, і всілякі труднощі.

    Мої батьки Ющенко Олександр Максимович і Пелагея Ісаківна

  Наша сім’я жила добре. Хазяйство тримали: кінь був, корова, птиця. Постройки були. Батько працював на своїй землі. А коли почали створювати колгоспи батько одразу до нього не вступив. Багато людей не хотіло іти до колгоспу, не просто не хотіли, а не знали що воно таке, не мали уявлення. Люди мали свій скот, обробляли свою землю і ось тобі ні землі, ні скоту, нема нічого. А хто пішов перший то тепер його правда була. Було таке що оббирали людей: і скот забирали, і землю, і таке-сяке людське майно (подушку чи рядно). У нас також забрали коня і землю. Але я не вважаю що нас розкуркулили. Було іти в колгосп. У нас в селі жила сім’я Клановців батько, мати і два сини. Люди працювали: мали землю, дві корови, пару коней, щоб було чим орати, великий двір і сад, добрий будинок. У одного з перших колгоспників Шихуцького Дмитра була погана хата, валилася, тож порішили розкуркулити Клановца і виселити його на Урал, а його хату віддати Шихуцькому. Ніхто з них більше до села і не повернувся.