пʼятниця, 13 травня 2016 р.

ПОДВИГ, ЩО ЗАЛИШИТЬСЯ У ВІКАХ
Минають роки, відлітають у вічність. Нині салютує 71-ша весна Перемоги.
31 серпня 1941 року німці увійшли в с.Петрушин. Слухаючи спогади старожилів війна прийшла до села не в один день. Вона давно нагадувала про себе: оглушливою звісткою 22 червня, масовими мобілізаціями чоловіків на фронт, невтішними фронтовими зведеннями, все ближчим гулом гармат, ревінням літаків. Весною 1942 року в Петрушині почався процес мобілізації робітників і тривав майже рік, останню партію було відправлено в квітні 1943-го. На роботах в Німеччині побувало близько 200 петрушинських юнаків та дівчат. У вересні 1943 року стрімкою лавиною накотилася Червона Армія і назавжди звільнила село від окупантів. При відступі німці хотіли спалити село, та на щастя в Петрушині обійшлося без вогню. На фронтах Другої світової війни побувало 411 петрушинців, поклали голови 228 чоловік – світла їм пам’ять.
8 травня  в день пам’яті та примирення присвячені  пам’яті жертв Другої світової війни в с.Петрушин біля братської могили відбувся урочистий мітинг. Односельці дружно прийшли вшанувати пам’ять тих хто захищав рідну землю в роки війни. Імена тих хто  не повернувся з війни навічно занесені до списку загиблих. Відкриваючи урочистий мітинг сільський голова Євгеній Питинський зачитав список загиблих присутнім, після чого вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання. Виразив щиру вдячність за мужність і героїзм, самовідданість, тим хто в роки війни тримав в тилу фронт на своїх плечах. Щирі слова привітання і подарунки отримали:
 вдова Качна Олександра Олександрівна-1919 року народження. Чоловік Михайло Качний працював головою колгоспу в селі, тому на фронт був мобілізований в 1944 році. Невдовзі від нього прийшов лист «Я ранен в ладошку, осколком шею ожило, но из строя я не выбыл…». Другою звістку з фронту дружина отримала похоронку «Ваш чоловік Качний Михайло загинув 5 лютого 1945 року в Східній Прусії»;


Бей Іван Якович – 1928 р., народився в селі Редьківка, нині проживає в Петрушині. В роки війни ще п’ятнадцятирічним юнаком брав участь у форсуванні Дніпра, чотири місяці переправляв солдатів через Дніпро, дивом залишився живим.





16 січня 2016 року майже в 91 рік  пішов з життя останній ветеран нашого села Ющенко Іван Олександрович. Коли  почалася  вiйна  знаходився  в Петрушинi.  Пiд  час  окупації  його  було  забрано  до  Нiмеччини,  як остарбайтера.  Перебуваючи  в  Нiмеччинi,  встановив  зв'язок  з  двома вiйсъковополоненими.  Разом  з ними  втік,  переховувався  в  Польщі до  приходу  Червоної  Aрмії. Пiсля  приходу радянських вiйсък  вступив до  apмії.  Брав участъ  в  боях  на другому  Бiлоруському фронтi.
Демобiлiзований  12  червня  1945 року.  Закiнчив  вiйну  на  Одерi.
Нагороджений  орденом  Слави  III  стyпеня. Останнім часом він проживав в сина, с. Степове Первомайського району. Та односельці завжди  пам’ятають своїх героїв.

Зі щирими привітаннями звернувся до присутніх і представник місцевого підприємства  Юрій Миколайович Горілко, та вручив подарунки сім’ям загиблих - Пугуч Н.Ф., Космачовій В.К., Бичик М.Д., Мазур Н.В., Пінчук Н.І., Тошман Л.К.


Готуючись до відзначення 71-ї річниці Дня Перемоги в с.Петрушин відбулися такі заходи: учні школи підготували літературно-музичну композицію «Друга світова в піснях», організували покладання квітів до обеліска;
         



 завідуюча клубом Н.Приходько та художній колектив «Журавка» підготували концертну програму. У виконанні учасниць колективу прозвучали пісні «Смуглянка», «Тайга», «Снег седины», «Вдовы солдатские». Вірші читала Лариса Лавриненко.






В сільській бібліотеці оформлена фотовиставка «Наші земляки – герої Другої світової війни». А на закінчення свята всіх пригостили солдатським кулешем який приготувала Катерина Клановець.
Жителі громади щиро вдячні організаторам та спонсорам заходів.





                                                                        Н.Логвиненко