суботу, 25 серпня 2018 р.


СВІТ ВОЛОДИМИРА ДРОЗДА.

Я хочу щоб в піснях моїх звучала
До тебе любов, рідний край,
Душа трударя щоб на них відзивалась,
Співай, моє серце, співай.
                       ( В.Дрозд).

25 серпня 1939 року благодатна петрушинська земля подарувала світові неординарну особистість, талановитого письменника Володимира Дрозда.
Народився хлопчик у врослій у землю хаті, в хліборобській сімї, неждано і непрохано. Батьки і сестри хлопчика дуже не хотіли аби він приходив у цей світ. Лише мати раділа і казала: «Сього хлопчика мені Бог послав…»
І от син колгоспника з глухого поліського села одразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника. З нагоди вшанування памʼяті письменника- земляка петрушинська сільська бібліотека для користувачів  підготувала озвучену виставку-портрет «Син поліського села». Вдячні земляки завжди приходять з квітами вшанувати пам'ять письменника.
          Односельці свято шанують пам'ять про свого земляка. Імʼя Володимира Дрозда викарбовано на Памʼятній дошці в центрі Петрушина, одна з вулиць села має імʼя Володимира Дрозда.

Основні дати життя і творчості В.Г.Дрозда в 2018 році.

1963 – працював у редакції газети                                                          
          «Літературна Україна».
1963 – працював у редакції газети
          «Літературна Україна».
1963–працював у редакції газети
          «Молодь України».
1963–1966 – проходив службу в
          Радянській армії.
1968–закінчив факультет журналістики
         Київського  університету;
ім. Т.Шевченка.
          У журналі «Вітчизна» опубліковано
          роман «Катастрофа».
1988 – вийшла друком збірка «Подих
          чудесного»: оповідання та роман
«Катастрофа».
1999-2003 – Президент Міжнародного
 благодійного фонду «Дівич-гора»/


 2003 - вийшли друком нові книги         
             роману «Листя землі», роман
          «Убивство за сто тисяч
          американських доларів». У
          журналі «Вітчизна» опубліковано
          роман «Сто літ любові».
2003, 23 жовтня – помер у Києві,
похований на Байковому кладовищі.






 











неділю, 12 серпня 2018 р.

РЕФОРМИ

Жителі Чернігівського району вкрай незадоволені введенням пілотного проекту "Укрпошти". Своє незадоволення вони викладають у скаргах, зверненнях до керівників влади. Громада села Петрушин теж звернулась до голови Чернігівської райдержадміністрації Віктора Борисовича Коржа, до голови районної ради Олександра Миколайовича Ларченка з проханням залишити в селі поштове відділення з попереднім графіком роботи і своїх листонош.


Звернення
до голови Чернігівської районної державної адміністрації
Коржа Віктора Борисовича
від громади села Петрушин Чернігівського району

Жителі села вкрай незадоволені нововведенням в роботі пошти, яке не тільки не принесло обіцяного покращення обслуговування, а й зруйнувало вщент нормальну роботу сільської пошти, котра мала у Петрушині  приміщення в задовільному стані  і графік роботи, який влаштовував селян. Пошта працювала три рази на тиждень з 9 години ранку до 13 години. У селі свій розпорядок дня, повʼязаний з сільськогосподарськими  роботами селян.
Після введення  пілотного проекту, пошта у Петрушині працює лише два рази на тиждень, хоча в проекті зазначається, що села з численністю жителів у 500 чоловік мають обслуговуватись три рази на тиждень. Також змінився графік роботи ( з 15 години до 18 години) , який дуже не влаштовує селян. Окрім цього, мобільна бригада пошти, що обслуговує Петрушин, приїздить до села коли їй заманеться –  бувало і о 17.30, і навіть в 19.00. Пенсії доставляються невчасно. Люди похилого віку вимушені годинами стояти в чергах щоб заплатити за світло та газ, чи отримати інші послуги.
Жителі села Петрушин незадоволені  проектом УКРПОШТИ і вимагають його припинення. Доцільність і економічна вигода такого проекту теж під великим питанням. Яка може бути доцільність, якщо бригада із чотирьох осіб за  повний робочий день не спроможна обслугувати  лише два села – Петрушин і Терехівку, ганяючи на дорогих автівках по селищним дорогам? А наші поштарки працювали  неповний робочий день і не використовували дорогу техніку, і завжди справлялись з своїми обов’язками. Всі жителі громади просять зберегти поштове відділення з попереднім графіком роботи і кількістю листонош. Сподіваємося на вашу підтримку і допомогу.


 Представники громади: підписи додаються:







Зібрано понад сто підписів.
Нині люди продовжують писати скарги на ім*я голови районної ради Олександра Ларченка.





НОВИНИ ГРОМАДИ

31 липня 2018 року в сільському клубі відбулися загальні збори колишніх членів КСП, яким належать силосні траншеї на майнові паї. На збори зібралися з приводу продажу. Знайшовся покупець, який заплатив за траншеї тридцять п*ять тисяч гривнів. Щодо грошей думки пайщиків розділились: одні пропонували купити насоси на обидві водяні башні, інші пропонували розділити гроші людям. Поки що питання залишилося не вирішеним.



Фото С.Горобця

четвер, 9 серпня 2018 р.

РЕФОРМИ

       Сьогодні, 9 серпня бібліотекарів сільських бібліотек що входять до структури КЗ "Чернігівська районна ЦБС" запросили на нараду, яка відбулася в великому залі райдержадміністрації. Спочатку запросили, потім відмінили, потім знову запросили. На нараду прибули також керівники амбулаторій, що входять до структури "Чернігівський районний центр ПМДС", депутати районної ради, сільські, селищні голови.
Запрошені також були керівники райдержадміністрації, але на нараді були відсутні. Вів народу голова Чернігівської районної ради Ларченко О.М. 
         На порядку денному, крім інших питань, стояло питання про ліквідацію комунального закладу "Чернігівська районна ЦБС". В ході обговорення цього питання висловлювалися різні думки і різні бачення вирішення цього питання. Приємно чути, що все таки дехто підтримує бібліотеки, наприклад голови об*єднаних громад мають думку, що бібліотеки потрібні громаді - Сергій Гарус, Микола Завальний не проти прийняти до свого складу бібліотеку. З боку депутатів районної ради прозвучало багато скептичних слів про книгозбірні, Олександр Олександрович Мисюра навіть порівняв бібліотеку з церквою і т.д. На закінчення вирішили створити робочу групу, по черзі викликати бібліотекарів разом з сільським головою і по кожному селу вирішувати - а чи потрібна взагалі в селі бібліотека?
Що ж, дійшла черга і до бібліотек. Спочатку школа, потім відділення зв*язку, медицина, нині загроза нависла над бібліотеками.
       А й справді чи потрібна в селі бібліотека? На мою думку - так! І не тому що я бібліотекар. Адже бібліотека на селі є єдиним місцем де людина може отримати інформацію БЕЗКОШТОВНО. В селі проживають в основному люди похилого віку, багато людей з особливими потребами,  яким так не вистачає спілкування і можливо книга і бібліотека є єдиним розрадником. Тому бібліотеки треба не ліквідовувати, а навпаки оновлювати, поповнювати фонди, оснащувати оргтехнікою, а в першу чергу, щоб бібліотека продуктивно працювала, потрібно щоб там було тепло і затишно. Щоб людина прийшовши до бібліотека змогла відпочити, поспілкуватися а можливо і випити чашку кави. Інша справа якщо бібліотекар не справляється з своїми обов*язками, то треба знайти заміну, а не ліквідовувати заклад. Крім того бібліотекарі завжди були як універсальні солдати: крім бібліотечної виконують безліч громадської роботи - ведуть літописи, займаються ветеранськими організаціями, відповідають за архітектурні памятки, беруть участь у масових заходах і т.д, і т.д. То чи ж потрібна в селі бібліотека?