13 січня 2018 року свій 90-річний ювілей  відзначив житель села Петрушин, учасник війни Бей Іван Якович. Народився в 1928 році, на хуторі Греківка, що відносився до Редьківської сільської ради. Сімʼя була велика, одних дітей 11 чоловік. Іванко найменшенький. Закінчив чотири класи, 5-й навчався в Редьківці.  Пам’ятає часи голодомору, розповідає, як бачив пухлих від голоду людей, а один чоловік приходив до них, виснажений від голоду, попросив  їсти і у них на очах помер. А от про свою сім’ю розповідає, що жили не погано, не голодували. Зате назавжди закарбувалися в пам’яті  роки Другої світової війни… Коли почалася війна Іванові йшов 14-й рік. Есесівці ходили по хутору і забирали всіх чоловіків до комендатури. Одного разу спіймали вдома і Івана, але йому вдалося втекти. Під час погоні німці стріляли по ньому, але тікаючи через річку, вдалося сховатися в мулі, там і пролежав, аж поки його не покликали. Дуже нелегко прийшлось військам радянської армії вибити ворога з хутора, і 15-річний юнак вирішив добровільно допомагати партизанам, і приймав участь в бойових діях на переправі в селі Миси. Три місяці тривали бої, і Іван вночі на лодці переправляв солдатів через Дніпро. Під час звільнення , німці відступаючи спалили хутір, людям вдалося втекти в ліс. І вже потім люди почали возити ліс і будувати житло в с.Гуньківка, де і прожив Іван Якович до 1995 року. А в 1995 році, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, змушений був разом з дружиною Марією Харитонівною переїхати в Петрушин. Крім учасника війни має статус потерпілого 3 категорії від наслідків аварії на ЧАЕС. У вересні-місяці 2017 року померла дружина, тож нині Іван Якович знаходиться в Чернігові.

                                              Записано зі слів Бей Івана Яковича.

                                              Лютий 2016 року.

                                              Упорядник Н.Логвиненко,

                                              24 січня 2018 року.