понеділок, 23 січня 2017 р.

Бути чи не бути ?



БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ?


Вже давно ні для кого не таємниця, що Петрушинська ЗОШ І-ІІ ст. одна з  перших в районі на черзі закриття. Є низка постанов Міносвіти, якщо в школі немає 25 учнів, то для таких шкіл припиняються всі фінансування і така школа повинна бути закрита. Ще не так давно коли вперше прозвучала така інформація батьки активно стали на захист рідної школи. Та що ж сталося тепер? Чому батьки хочуть забрати дітей і перевести в іншу школу. Ще на початку навчального 2016 року школу покинула одна з учениць 9-го класу (Бекало Оксана), та подала заяву до Халявинської школи. Тут доречно сказати, що перед початком навчального року директор Халявинської школи об’їхав сусідні села, вмовляв батьків забрати дітей з Петрушинської школи і перейти до Халявинської. І все ж таки завдяки активним старанням сільського голови Питинського Євгенія, директора школи Володимира Сериченка, педколективу перший дзвоник   прозвучав  запрошуючи школярів за шкільні парти. На початок навчального року в школі налічувалося 28 учнів, школа повністю забезпечена педагогічними кадрами, працює їдальня. Здається все налагодилося. Незважаючи на незручний розклад рейсового автобусу (адже майже всі вчителі приїздять з Чернігова)  заняття в школі проводилися вчасно, весело і цікаво завжди проходять шкільні заходи і свята.
Та раптом щось сталося. Батьки з двох сімей (Бекало і Ткаченко) вирішили посеред навчального року перевести своїх дітей в Халявинську школу. Директор школи Володимир Сериченко терміново скликав батьківські збори. Сім’ю Ткаченків вдалося вмовити залишитися (навчається троє дітей), а от ученицю 3-го класу Бекало Вікторію все ж таки зі школи забрали. Також сім’я
Мисатюк Назара, учня 8-го класу виїхала в іншій регіон. Тож школа дійсно на грані закриття. Нині в  школі налічується 26 учнів.
Давайте разом заглянемо в історію. Центром освіти на селі завжди була школа, а школа – це осередок де завжди вирує життя. Спочатку це була церковнопарафіяльна школа поряд з церквою. Вчителем тут був священик який навчав дітей грамоті, молитвам і церковному співу. Перша документальна згадка про церковнопарафіяльну церкву у Петрушині міститься в Генеральному описі Лівобережної України 1767 року, де згадується «шкільна хата», в якій мешкав тридцяти дворічний «диякон оной церкви Иван Мушенський».  27 квітня 1875 року в Петрушині було відкрито Міністерське двокласне училище з чотирирічним терміном навчання. На той час училище було єдиним навчальним закладом такого типу у Чернігівському повіті. На перших порах сюди ходили учні з багатьох навколишніх сіл, але по мірі того, як в сусідніх селах на рубежі століть стали відкриватися земські школи, в училищі стали навчатися переважно місцеві діти. Кількість учнів у різні роки коливалась від 107 до 145. 
В 1918 році двокласне Міністерське народне училище було реорганізовано в трудову школу, термін навчання у якій уже зріс до 5 років. Наприкінці 20-х років школа стала 6 річною, а в 1930 році відкрився 7 клас. Роботу школа не припиняла і в роки війни, хоча в період окупації навчання велося тільки в початкових класах. В 1959 році школа стала 8-річною, а в 1986 році  дев’ятирічною.
Нинішнє приміщення школи було збудоване в 1983 році. Це двоповерхова добротна будівля, з світлими затишними класами, просторими коридорами і холлами, в школі є своя бібліотека, спортзал, їдальня, створено історико-краєзнавчий музей. Школа має непогану матеріально-технічну базу. Колись тут працювали майже всі місцеві вчителі, а очолював і нині очолює цей заклад  науки з 1979 року Володимир Сериченко.  Вчителі школи роками вкладали свою працю і душу в роботу, для того, щоб нашим дітям завжди було в школі комфортно, щоб в школі панувала затишна атмосфера, яка сприятиме якісному навчанню дітей. Сільська рада та керівники місцевих підприємств завжди надають допомогу у вирішенні питань, для того щоб учні мали всі умови для навчання. То чому ж ми не хочемо цінувати і зберігати те, що поки ще у нас є.  Не спішіть губити те, що напрацювано багаторічною працею. Адже всі добре знаємо, що у нас в країні дуже складна політична, економічна і демографічна ситуація і з часом звичайно не буде ні школи, ні ФАПу, ні закладів культури. А можливо прийде такий час, що і хліба проблемно буде купити в селі. Тож  давайте берегти те що в нас залишилося, поки ще є можливість. Подумайте, адже можливо вашій дитині і не зовсім буде зручно їздити в холодному автобусі в іншу школу, та й ви не завжди зможете поїхати в школу і поцікавитися як навчається ваша дитина, чи подивитися якийсь масовий захід. А проблемні ситуації бувають в кожній школі, та не обов’язково змінювати школу, можна ж хоча б спробувати їх вирішити на місці. А якщо у ваших дітей виникнуть проблеми в Халявинській школі, на яку ви її зміните?
Вважаю, якщо громада дбає про майбутнє, піклується про підростаюче покоління, то повинна бути зацікавлена в тому, щоб на її території таки була школа.  Я дуже сподіваюсь, що я не одна так думаю і мене підтримує хоча б  частина громади. Я буду вдячна якщо ви залишите свої  коментарі.

Фотографії із шкільного життя.










понеділок, 16 січня 2017 р.

У  РІДНОМУ  КРАЇ  І  СЕРЦЕ  СПІВАЄ

З давніх -  давен в Петрушині було традицією святкувати українські вечорниці: в сільській хаті, а згодом в сільському клубі збиралося багато односельців, зал прикрашали старовинними квітчастими рушниками, які вишивали з   любовʼю і ніжністю талановиті петрушинські майстрині. А учасники художньої самодіяльності демонстрували глядачам українські традиції та звичаї.
 З метою популяризації національних традицій, звичаїв, збереження історії рідного краю працівники культури с.Петрушин підготували і провели українські вечорниці, які відбулися 15 січня в сільському клубі. В залі клубу зібралися люди яким не байдужа національна культура та її традиції.
На сцені святково прибрана українська хата з атрибутами старовинних речей,  заквітчана старовинними рушниками. Біля печі порається господиня (Наталія Приходько), чекає гостей. На столі парують духмяні пиріжки, запашні вареники  у сметані та інші українські національні страви. До господи завітали дівчата і хлопці на українські вечорниці. Святково вдягнені в національні костюми, дівчата заквітчані барвистими хустками заполонили серця глядачів. І  розпочалися вечорниці… Художній колектив «Журавка» заполонив серця глядачів майстерним виконанням українських пісень, глядачі змогли зустрітися тут з літературними героями М.Гоголя в діалозі Оксани (Ольга Сібаторкіна) та Вакули (Руслан Бекало),  бурхливими оплесками зустрічали учасників інсценівки уривку «За двома зайцями» - Ольгу Сібаторкіну(Проня Прокопівна), Ольгу Ткаченко (Химка), Єрнеста Арутюнова (Голохвастов). Гумор читала Олександра Клименя. Найбільш цікаво відбувалися дійства в музичній інсценізації про українські  варениками, де біля тину зустрілися три кумасі, і кожна так вихваляла свої вареники, що навіть посварилися.  Аж ось ішов кум із шинка, тож кумасі запросили розсудити їх. Скуштувавши вареники кум справедливо зауважив, що найсмачніші вареники у його дружини Марічки, яка і готує смачно, і не свариться. Учасниками інсценівки були Руслан Бекало, Ольга Сібаторкіна, Ольга Ткаченко, Євдокія Лазарева. І на закінчення всіх глядачів в залі пригостили смачнючими українськими варениками. Глядачі отримали справжнє задоволення від заходу поринувши у світ давнини.

                                                                                           Н.Логвиненко, бібліотекар.

                                                                                                        









                                                                         

неділя, 15 січня 2017 р.

ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ, ПАНЕ ГОСПОДАРЮ!


Найбільш широко і урочисто українці відзначають  християнське свято народження Ісуса Христа. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядували та щедрували – співали пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям. У різдвʼяних колядках душа людини  цілковито звернена до бога, творить йому хвалу. Господь чує голоси всіх колядників, їхні щирі побажання добра і все виконує. Тому треба від душі виспівати всі свʼяткові пісні.
Вже стало доброю традицією, що учасники художнього колективу «Журавка» Петрушинського клубу йдуть до жителів громади, аби привітати з новорічними святами, побажати людям миру, добра і здоровʼя. Жартами, піснями, віршами крокує Новий рік селом. Барвистий гурт із святковою зіркою у складі: Зінаїди Деревянко, Євдокії Лазаревої, Катерини Клановець, Світлани Питинської, Лариси Лавриненко, Ольги Лобас, Ольги Ткаченко, Ольги Сібаторкіної, Наталії Приходько, Надії Логвиненко завітав до  осель Олександри Круш, Михайла Тарасевича, Маргарити Лукʼяненко, Ганни Бочевої, до крамниць, до сільської ради та в місцеві організації «Ей Сі Джі Україна» та «Ей Сі Джі Юкрейн». Скрізь їх зустрічали щиро, так, як це уміють робити петрушинські гостинні люди: посмішками, дарунками і вірою в краще.




                                                Н. Логвиненко.





пʼятниця, 11 листопада 2016 р.

Зоріє крізь літа – моя бібліотека…



Історія моєї бібліотеки.
   В 1875 році в Петрушині було відкрите 2-класне Міністерське училище, з 4-річним терміном навчання. Училище являє собою одну з найяскравіших сторінок історії Петрушина, є своєрідною перлиною села.
   І саме в ньому містилась перша в селі бібліотека.
   Перша документальна згадка датована 1897 роком, де зазначається, що в бібліотеці було 265 книг, нею користувався 71 учень (із 109), які читали в середньому 10 книжок за рік, а також 13 «посторонних пользователей книгами», тобто жителів села, які читали по 5 книжок за рік.
   Після революції відкрилась хата-читальня, при клубі в 1919 році. Можливо вона і поклала початок окремому існуванню бібліотеки від школи. В 1925 році існувала і хата-читальня, і бібліотека, але недовго- відповідно 76 і 6о днів.
   На той час в селі проживало 2 тисячі людей, із них 130 були читачами бібліотеки.
   На 01.01.1925 р. в бібліотеці було 183 книги.
 Звіт за 1920 рік.
   Бібліотека існувала при клубі (мабуть в приміщенні клубу, який збудували наприкінці 1919 р.).
   Книг на 01.01.1920 р. – 147. Поступило за 1920 р. – 338. Виключено в 1920 р. – 30. На 01.01.1925 р. – 485 книг.
Штат бібліотечних працівників.
1. Костюк Іван Михайлович.
2. Лобас Григорій Костянтинович.
3. Сериченко Олександр Сергійович.

Мартиненко Андрій Федорович (1887 – 1968 рр.)

  Книгоноша, слава про якого розлетілась по всьому Радянському Союзу.
  Народився в Харківській області. Батько був кучером, мати – кухаркою і прачкою. Мав початкову освіту.
  Після революції 1917 р. доля закинула А.Ф. Мартиненка в село Лосятин на Білоцерківщині, де він в хаті-читальні почав практикувати читання вголос газет та журналів місцевим селянам, працював сількором в газеті «Радянське село».
  Невідомо з яких причин в 1935 чи 1936 році Андрій Федорович став головою сільради в с. Петрушин (очолював до 1937 року). Надалі проживав в Чернігові. Повернувся в село вже після Великої Вітчизняної війни, був головою сільської ради, але недовго. В 1946 році його призначили завклубом, там він очолював бібліотеку.
  Згодом став завідуючим бібліотеки та розповсюджувачем книг в сільпо. В 1954 році залишив бібліотеку і цілком зосередився на посаді книгоноші. Пропагував книги не тільки в Петрушині, а й по інших селах: Товстолісі, Малинівці, Стасях, Лопатині.
  В газеті «Советская культура» з вересня 1955 року була надрукована стаття про досвід петрушинського книгоноші, після чого слава розлетілася по всьому Радянському Союзу. В 1957 році в Московському видавництві «Искусство» вийшла книга самого книгоноші А.Ф. Мартиненка «С книгой по жизни», в якій він описав свій життєвий досвід. "Деснянська правда" в 1960 році надрукувала статтю про відомого книгоношу "Його шанують люди" В.Назаренка.
  Помер в 1968 році, похований у Петрушині.
Зіненко Володимир Кирилович

   Десь приблизно в 50-ті роки бібліотеку було розміщено в окреме приміщення, де колись функціонувала контора сільпо. Бібліотекарем був на той час Зіненко Володимир Кирилович(1929 – 12.02.1992 рр.). В Петрушині він пропрацював трохи завклубом,а потім понад 30 років бібліотекарем аж до 1985 року.

  З 1985 по 1986 рік працювала Шльончик Антоніна Іванівна.
  А в серпні-місяці 1986 року фонд бібліотеки було передано Логвиненко Надії Андріївні, яка працює і до цього часу.
  З 1987 року бібліотека знаходиться в колишньому приміщенні сільської ради. Приміщення невелике, але пристосоване, опалюється, має дві кімнати, та підсобне приміщення.
  На сучасному етапі бібліотека сприяє розвитку культури, духовного оновлення користувачів. Робота бібліотеки побудована насамперед на втіленні принципів загальнодоступності до фондів, джерел та носіїв інформації, розширенню інформаційних послуг для користувачів.
 
Враховуючи демографічну ситуацію в країні, а також і в селі, порівняно з іншими роками кількість користувачів з кожним роком зменшується.
  На даний період часу, а саме на 01.01.2015 року бібліотека має такі статистичні дані: користувачів - 380, з них дітей – 39, молоді – 37.
  Книговидача протягом року становить - 7600 тисяч примірників літератури та періодики.
  Фонд бібліотеки налічує 6 тисяч примірників книг.

  З метою ефективнішого обслуговування користувачів бібліотека активно користується єдиним фондом ЦБС.

   До уваги користувачів в бібліотеці діє довідково-бібліографічний апарат, картотеки: періодичних видань, систематична, краєзнавча, виставки літератури.
  В бібліотеці постійно діє інформаційний куточок«Наша інформація»,де представлено матеріали про діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування.
  Здобута Україною незалежність і побудова суверенної держави обумовили реорганізацію бібліотечної діяльності, у тому числі й краєзнавчої. Виникли обʼєктивні умови для відродження кращих традицій українського краєзнавства, значно підвищилась роль бібліотек у відновленні історичної памʼяті народу, становленні його національної свідомості, вихованні гідності та справжнього патріотизму. Краєзнавча робота стала насправді пріоритетним напрямком діяльності бібліотек.
  Щоби по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У звʼязку з цим, саме краєзнавча робота посідає важливе місце в діяльності Петрушинської бібліотеки-філіалу. Основне завдання бібліотеки – зберігати культурне надбання народу, накопичувати знання та передавати його наступним поколінням, бути інформаційним центром громади, планувати свою роботу відповідно до потреб громадськості, сприяти вихованню патріотизму та національної свідомості.

  З метою популяризації знань про рідний край в бібліотеці створено постійно діючий краєзнавчий куточок, до якого входить краєзнавчий фонд, старовинні побутові речі, фотоматеріали. В 2014 році краєзнавчий куточок поповнився новими матеріалами: до 75-ї річниці В. Г. Дрозда районна бібліотека розробила методичний матеріал «Портрет на фоні України», оформлено стенд з презентацією життя і діяльності В.Дрозда постійно поповнюється старовинними речами, які дарують наші користувачі: картини, рушники та інші побутові речі.

  З давніх - давен в Петрушині було традицією святкувати українські вечорниці: в сільському клубі збиралося багато односельців, зал прикрашали старовинними квітчастими рушниками, які вишивали з любовʼю і ніжністю талановиті петрушинські майстрині. А учасники художньої самодіяльності демонстрували глядачам українські традиції та звичаї.
  Багато років минуло з тих часів. Великі зміни відбулося в громаді, змінювалися керівники сільського клубу, відбулися зміни і в складі художнього колективу. Нині при клубі діє художній колектив «Журавка», в складі якого зачаровують глядачів своїми чарівними, неповторними голосами – Зінаїда Деревʼянко та Ніна Тарасевич, Євдокія Лазарева та Катерина Клановець, Зінаїда Тєльна та Ольга Лобас, Євгенія Телень та Парасковія Шурдук. Акомпонує їм Олександра Клименя. Керує колективом вже декілька років поспіль завідуюча клубом Наталія Приходько.
  Відновилась і давня традиція святкувати українські вечорниці.
  Найбільш широко і урочисто українці відзначають християнське свято народження Ісуса Христа. Починаючи від Свят-вечора і аж до Водохрещі, колядували та щедрували – співали пісень-побажань господарям осель та їхнім домочадцям.
  Постійно ведеться робота по створенню літопису села, пошуку нових джерел з історії села та відомостей про людей, які брали активну участь в суспільно-економічному розвитку села.
  Особлива увага приділяється популяризації краєзнавства творів чернігівських письменників та краєзнавчих матеріалів, відзначаються знаменні та пам’ятні дати Чернігівського району і села.
Джерело: Режим доступу

НЕ ОБМІЛІЄ ПАМʼЯТІ РІКА

Спогади солдацької вдови 
Качної ' Олександри Олександрівни 
    Народилася я 15 жовтня 1919 року в с. Петрушин. Я була старшою із чотирьох дітей. Потім народилися: Проня 1922 році, Іван 1925 році і найменша Маша 1929 року. У дитинстві жилося мені добре, а от як із дитинства вийшла так усяке прийшлося пережити і голод, і війну, і всілякі труднощі.
    Мої батьки Ющенко Олександр Максимович і Пелагея Ісаківна
  Наша сім’я жила добре. Хазяйство тримали: кінь був, корова, птиця. Постройки були. Батько працював на своїй землі. А коли почали створювати колгоспи батько одразу до нього не вступив. Багато людей не хотіло іти до колгоспу, не просто не хотіли, а не знали що воно таке, не мали уявлення. Люди мали свій скот, обробляли свою землю і ось тобі ні землі, ні скоту, нема нічого. А хто пішов перший то тепер його правда була. Було таке що оббирали людей: і скот забирали, і землю, і таке-сяке людське майно (подушку чи рядно). У нас також забрали коня і землю. Але я не вважаю що нас розкуркулили. Було іти в колгосп. У нас в селі жила сім’я Клановців батько, мати і два сини. Люди працювали: мали землю, дві корови, пару коней, щоб було чим орати, великий двір і сад, добрий будинок. У одного з перших колгоспників Шихуцького Дмитра була погана хата, валилася, тож порішили розкуркулити Клановца і виселити його на Урал, а його хату віддати Шихуцькому. Ніхто з них більше до села і не повернувся.

понеділок, 17 жовтня 2016 р.

Від козака до сучасного захисника.

У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Немає жодної людини в нашій країні, яка б не знала про славну Запорозьку Січ, про січове лицарство – козацтво, про їхні походи і подвиги. Збройні сили України своїми славними традиціями зобов’язані козацтву. Свята покровителька всього роду козацького, Пресвята Покрова, зібрала в дружнє коло юних жителів села Петрушин в сільському клубі, аби ще раз згадати величні подвиги дідів-прадідів наших, славетних гетьманів, борців за волю народу, аби поповнити наші лави новими нащадками Запорізької Січі.
Сьогодні великої ваги набуває відродження українського козацтва, бо це відродження України.  Працівники клубу та бібліотеки спільно з школою с.Петрушин підготували та провели в сільському клубі культурно – мистецьке свято «Від козака – до сучасного захисника». Бібліотекар Н.Логвиненко підготувала та представила книжково-ілюстративну виставку «Степ та воля – козацька доля», про мужність і геройство людей, які багато літ назад боронили свою землю від ворогів і тих хто нині з автоматом береже наш спокій і мир.
 Вчителькою історії Оксаною Дубчак була підготовлена відеопрезентація  про козацьку добу та нащадків славного козацького роду.
Козацькі забави проходили під керівництвом вчительки фізкультури Ірини Брикунової, в яких учасникам потрібно було продемонструвати сильний характер і найкращі фізичні якості. Учасники змагань були поділені на дві команди: «Хортиця» ( капітан Ростислав Шульжик) і «Чайка» (капітан Марина Чеканова). Спритно і завзято змагалися між собою дві команди, виборюючи право на кращого козака. Всі учасники команд активно приймали участь у таких змаганнях: «Прапор вгору», «Збий кеглю», «Веселі естафети», «Переправа» та інші. І навіть найменші завзято старалися не підвести команду.  За справедливими підсумками журі ( Мазур Парасковії Миколаївни, Приходько Наталії Вікторівни, Сібаторкіної Ольги) перемогу отримала команда «Хортиця»( Шульжик Ростислав, Мисатюк Назар, Джола Микола, Пекур Леся, Ткачова Женя, Геворгян Ангеліна, Сергієнко Діана). Її учасники показали свої кмітливі здібності, що в наших жилах тече кров сміливих, відважних, розумних людей – вільних козаків.
На завершення всі отримали призи.



                                                                                  Н.Логвиненко.









неділя, 9 жовтня 2016 р.

1 вересня – День знань


В перший День знань  Петрушинська ЗОШ - І-ІІ ст.  зустріла своїх вихованців відремонтованими світлими затишними класами та привітними посмішками педагогів. Новий навчальний рік привів до порогу школи чотирьох першокласників. Загалом в школі 28 учнів.
 Свято відкрив під звуки Гімну України директор школи Сериченко Володимир Дмитрович. У супроводі найстарших школярів на свято завітали святково вдягнені з квітами в руках юні першокласники: Євгеній Коробко, Валерія Орикян, Олеся Пекур, Євгенія Ткачова, а батьки тримали над ними рушники. Двері в країну знань їм відкриє перша вчителька – Людмила Василівна Антоненко.  
Привітати вихованців Петрушинської школи з початком навчального року завітали гості: депутат районної ради Ігор Миколайович Школа, методист відділу освіти ЧРДА Олена Іванівна Маятіна, представник від місцевого підприємства Людмила Семенівна Буштрук, голова сільської ради Євгеній Миколайович Питинський. Звертаючись до учнів, батьків, педагогів бажали міцного здоров’я, світлого розуму, наполегливості та рости справжніми патріотами, вчитися любити свою країну  і гордо нести у світ звання українець. Першачки отримали від гостей подарунки: новенькі букварі, подарункові набори з канцтоварами, школа отримала в подарунок новенький ноутбук. В свою чергу юні школярі обіцяли бути слухняними і гарно вчитися, розповідали вірші, а Валерія Орикян виконала український танець.
Завершилися урочистості дзвоником, що сповістив про початок занять у школі. Для всіх присутніх на святі організували святковий солодкий стіл.
 Педколектив школи, батьки школярів дякують спонсорам, які усіляко сприяють розвитку навчального закладу: Ігорю Миколайовичу Школі, Юрію Миколайовичу Шпильці, Володимиру Юрійовичу  Пахоті, Максиму Івановичу Петренку, а також сільському голові  Євгенію Миколайовичу Питинському, який не залишається байдужим до шкільних  проблем.

Повний список учнів Петрушинської ЗОШ І-ІІ ст.
на 1 вересня 2016 року.

1 клас
Коробко Євгеній Олександрович
Орікян Валерія Артурівна
Пекур Олеся Богданівна        
Ткачова Євгенія Олегівна
2 клас
Геворгян Ангеліна Арменівна
Сібаторкіна Катерина Янівна

3 клас
Бекало Вікторія Володимирівна
Джола Микола Сергійович
Пекур Богдан Богданович
Ткаченко Катерина Дмитрівна
4 клас
Сергієнко Діана Вікторівна
Понамарьова Євгенія Володимирівна
5 клас
Ткаченко Роман Дмитрович
7 клас
Лавріненко Анна Віталіївна
Міненко Валерія Володимирівна
Міненко Марина Володимирівна
Телень Євгеній Андрійович
Шульжик Ростислав Олександрович
8 клас
Кошик Владислав Олександрович
Мисатюк Назар
Почепня Тетяна Олександрівна
Ткаченко Максим Дмитрович
Чеканова Марина Сергіївна
9 клас
Донець Павло Михайлович
Лавріненко Дарина Сергіївна
Почепня Жанна Олександрівна
Сергієнко Кирило Павлович
Телень Олександр Андрійович

Прикро, що в цьому році покинула стіни рідної школи Бекало Оксана і
перейшла навчатися в с.Халявин.
Список вчителів Петрушинської ЗОШ І-ІІ ст.
станом на 01.10.2016 року.

Сериченко Володимир Дмитрович            директор школи;
Антоненко Людмила Василівна                1,4 клас;
Мазур Паша Миколаївна                            2-3 клас;
Дубчак Оксана Анатоліївна                        історія;
Брикунова Ірина Валеріївна                       фізичне виховання;
Патуніна Юлія Василівна                           математика;
Кульбачна Катерина Миколаївна               українська мова і літ.;
Товстая Тетяна Миколаївна                        хімія, біологія;
Шеремет Людмила Михайлівна                 музика;
Копа Вікторія Олександрівна                     англійська мова;
Пахнюк Інна Петрівна                                англійська мова.