середу, 17 січня 2018 р.

ШЛЯХАМИ   ПРАЩУРІВ…

Поспілкувавшись з краєзнавцем Сергієм Горобцем та прочитавши замітку в газеті Деснянська правда №38 – 2017 р. «Книга про Виблі Архімадрита Никодима» я з цікавості написала ось такого листа:
«Доброго дня вельмишановний отець Никодим.
Пише вам бібліотекар с.Петрушин, Чернігівського району. Мене дуже зацікавила книга, яка нещодавно вийшла з друку завдяки вам.
Наша бібліотека хоч і невелика, та  має краєзнавчу кімнату, а також  чималий краєзнавчий фонд, який вміщує матеріали і книги про історію села починаючи з VII століття. Читачі нашої бібліотеки з цікавістю вивчають історію рідного села та всієї Чернігівщини. І коли я розповіла їм про ваше видання це одразу всіх дуже зацікавило. Мені дуже хотілося б мати в бібліотеці ваш неймовірний фоліант, щоб мої читачі могли ще глибше   познайомитися з історією рідної Чернігівщини. адже ми дуже любимо і цінуємо історію рідного краю. Тож будемо щиро вдячні, якщо ви перешлете нам свою книгу.З повагою Надія Логвиненко та читачі бібліотеки.»

 
 Пройшов час, я вже й не сподівалася отримати відповідь. Але отець Никодим все-таки відгукнувся на наше прохання і вчора бібліотека отримала в подарунок книгу від самого автора, за що передаю йому низький уклін і щиро дякую. Переглянувши книгу я ні на мить не пошкодувала, що в нашому фонді зʼявилось таке унікальне видання про історичний шлях, який подолали наші пращури від стоянок первісної людини на берегах Зачарованої Десни до наших днів. Автор розглядає історію рідного Подесення, Чернігівщини, села Виблі, у якому народився і виріс. Численні кольрові ілюстрації, розповідні розписи козацьких династій, родоводи мають зацікавити широке коло читачів. До речі, однією з перших виданням зацікавилась Євдокія Федосівна Лазарева.

   


Переглянувши передмову журналістки Наталії Коновалової, хочу коротенько поділитися і з читачами свого блогу. Отже герой розповіді – священнослужитель архімандрит Никодим, нині настоятель Озерянського храму м.Харків, а в миру – Сергій Іванович Силко, 1966 року народження, родом із села Виблі Куликівського району. Звичайний сільський хлопчина із сім’ї колгоспників Ганни та Івана Силків із Вибель. Старанно навчався в школі, любив природу, постійно доглядав тварин у шкільному живому куточку. Слухняний, відкритий, завжди готовий до спілкування. Ще з малку відчував потяг до духовності. Разом зі своєю бабусею Іриною Іванівною (саме їй Сергій присвятив свою книгу, вірніше її світлій пам’яті) ходив у місцеву церкву і з дивним трепетом у душі слухав богослужіння. І той потяг згодом переріс у глибоку віру і став найголовнішим у його житті. Та  радянські часи були складними для всіх віруючих людей, тож хлопцеві довелося приховувати свою відданість релігії і він почав їздити в церкву в с. Количівка, і навіть уже коли закінчив Козелецький ветеринарний технікум і працював у колгоспі ветеринаром завжди відвідував храм, прислужував количівському священнику. Та неприємностей все ж не вдалося обминути,  хлопця декілька разів забирали в міліцію як віруючого, а коли прийшов час служити в армії на призовній комісії постало питання – чи відправляти його в армію, чи достойний? І коли вже більшість членів комісії схильні були відмовити хлопцеві, Сергійко молився, тихенько в серці читав собі молитву, і як не дивно щира молитва допомогла хлопцеві.
 Відслуживши службу в армії в Польщі, залишився ще там на декілька років прапорщиком, та все таки постійно відвідував церкви, монастирі, багато читав церковних книг і в 1990 році коли радянські війська виводилися з Польщі, Сергій покинув військову службу і відправився в монастир. А далі вже інше життя присвячене Богові. Почавши своє свідоме служіння Господу від паламаря, в 2012 році возведений в сан архімандрита.
Архімандрит Никодим має вищу духовну освіту, його перу належать кілька книг і публікацій у пресі присвʼячених Православʼю. Отець Никодим є автором книг «Свята Земля. Обетованная», де описує свої враження від паломництва на Святу Землю, «Паству харьковскую матерински опекающая», також був автором ідеї і меценатом видання збірки поезій «Без любові, як без сонця» відомого на Куликівщині поета Григорія Легейди, а коли вийшла в світ книга Людмили Богданової «До тебе човником пливу» про історію і сьогодення села Ковчин Куликівського району, то закупив книги і подарував всім бібліотечним закладам району. А нещодавно у співпраці з нашим істориком і краєзнавцем Сергієм Горобцем вийшли «Сповідні розписи Свято-Троїцької церкви села Виблі 1812 року» та «Сповідні розписи: історія та пам’ять».
Нині архімандрит Никодим високоповажна особа. За старанне служіння Українській Православній Церкві неодноразово відзначений різними нагородами, має церковну нагороду – Хрест з прикрасами, орденами Святої Марії Магдалини ІІ ступеня та ІІ ступеня з  прикрасами.
Отже хто цікавиться історією рідного краю раджу перечитати книгу «Шляхами пращурів» або навіть придбати в домашню бібліотеку.








Немає коментарів:

Дописати коментар