середу, 16 серпня 2017 р.

ЛЮДИНА ПРЕКРАСНОЇ ДУШІ.

12 серпня 2017 року на 82 році раптом обірвалося життя чудової людини, мудрої вчительки, жительки села Петрушин, Галини Василівни Питинської. Її імʼя  в 2009 році було занесено до Книги Почесних громадян с.Петрушин.
Народилася Галина Василівна в с. Дроздовиця Городнянського району Чернігівської області в 1936 році. Маленькою пережила війну, з якої не повернувся батько. Мати виховувала дітей сама. Саме вона прищепила маленькій Галинці любов до рідної землі, до її традицій, навчила вишивати. Свою першу картину Галина Василівна вишила вже в 5 класі і відтоді не полишала цього захоплення.
Після закінчення школи Галина Василівна вступила до Городнянського педагогічного училища, вирішила продовжувати справу батька, що до війни був вчителем. Після закінчення училища, дев’ятнадцятирічною дівчиною стала вчителювати в Петрушинській школі. З цього часу це село стало для неї рідним. Більше п’ятдесяти років Галина Василівна присвятила сільській школі, вихованню дітей. Спочатку вчила найменших учнів, згодом вступила на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. Гоголя, після закінчення стала викладати російську мову і літературу.
В Петрушині знайшла і свою долю, народила і виховала двох синів і доньку, мала семеро онуків та чотири правнуків.
В народі кажуть, що письменник живе у своїх творах, скульптор – у створених ним шедеврах, а вчитель живе у думках і справах своїх учнів. В цій мудрій жінці було стільки всього хорошого, доброго, справжнього, що спілкуючись з нею наче відкриваєш цілий світ людських дум, почуттів, спогадів, світла душі. Тому кожна людина в селі, а особливо її учні з почуттям великої вдячності згадують свою вчительку, і ця пам'ять залишиться на все життя.
          Вже довгий час петрушинці знають Галину Василівну не тільки як свою вчительку, а й як чудову майстриню вишивки. В її добірку колекція рушників, скатертей, картин, ікон. Її роботи неодноразово виставлялися на районних виставках народної творчості, неодноразово приймала участь в літературно-мистецькому святі «Седнівська осінь», майже кожного року її нові роботи можна було побачити на Дні села. Та це не повний перелік здібностей Галини Василівни. Вона дуже  любила читати, в'язати, в неї були різні вироби з бісеру, а як же вона любила квіти і ліс. В неї і досі все подвірʼя буяє квітами, до останнього дня ходила в ліс – збирала гриби, різні трави. Мала чудову власну бібліотеку.
Здоровʼя та душевну рівновагу жінки підірвала передчасна смерть старшого сина. Сьогодні все село сумує з приводу смерті Галини Василівни. Та вона залишила добру пам'ять про себе. Свої роботи, вишивки вона щедро дарувала дітям, онукам, родичам. Її подаровані картини – в школі, церкві, бібліотеці.

          Вічна пам'ять цій добрій, щедрій людині. Сумуємо, пам’ятаємо…

















Немає коментарів:

Дописати коментар